Як лучани прощалися з Миколою Романюком. ФОТОРЕПОРТАЖ

Луцьк провів в останню путь свого мера.

День 5-го лютого увійде в історію Луцька як день прощання із міським головою Миколою Романюком.

Раптово обірвалося життя того, хто без сумніву належить до переліку знакових керівників області. А найголовніше – хорошої Людини, батька, чоловіка, мудрого наставника для багатьох, доброго друга.

Провести Миколу Ярославовича в останню дорогу прийшли тисячі людей.



Місто в жалобі. Над численними установами майорять на вітру синьо-жовті стяги з чорними стрічками… Провівши левову частку свого життя на публічних посадах, Микола Романюк так і пішов у засвіти – публічно.

Від ранку до нижнього храму Свято-Троїцького собору невпинно йшли люди. Йшли, щоб віддати останню шану Миколі Романюку.

З 11-ї години у верхньому храмі собору почалася заупокійна молебень. Тим часом Театральна площа заповнювалася людьми.

Серед тих, хто прийшов попрощатися із Миколою Романюком були найперше не тільки друзі та колеги, а тисячі-тисячі простих лучан.



З-поміж присутніх – перші особи області: голова Волинської облдержадміністрації Володимир Гунчик, його заступники Олександр Степанцов, Сергій Кошарук, заступники Луцького міського голови Тарас Яковлєв, Юрій Моклиця, Сергій Григоренко, екс-мер Луцька Богдан Шиба, колишні голови Волинської облдержадміністрації Володимир Бондар та Григорій Пустовіт, голови облради Василь Дмитрук, Анатолій Грицюк, Володимир Войтович, Валентин Вітер.



До собору прибув і мер Львова Андрій Садовий. Віддати шану колезі прийшли і міські голови Володимира-Волинського (Петро Саганюк), Нововолинська (Віктор Сапожніков), Ковеля (Олег Кіндер), Ківерців (Володимир Жгутов), тощо.



Ще буквально кілька днів тому пліч-о-пліч працювали з Миколою Романюком на сесії, а цього дня прийшли прощатися із ним і депутати Луцької міської ради із різних фракцій.



Серед присутніх був і нині найповажніший за віком колишній Луцький міський голова Костянтин Литвиненко.

«Ми знайомі з ним із 60-х років. Він тоді вже проявляв себе як дуже стриманий, працьовитий і уважний до людей. Він таким і залишився до останніх своїх днів. Будучи вже на пенсії, я неодноразово з ним зустрічався, він запрошував колишніх голів до себе, розмовляли про стан справ у місті. Уважно слухав. Часом записував. І як керівник був неперевершеним. А як людина завжди викликав велику симпатію до себе. Бачимо ці тисячі людей у храмі, і це є сказаному підтвердженням. Хай спочиває…» - зауважив Костянтин Литвиненко.



Як слушно зазначив митрополит Волинський та Луцький УПЦ КП Михаїл, Микола Романюк попри те, що працював у минулому в партійних структурах (був головою Волинського обкому комсомолу) своїм життям, своїми діями довів, що є глибоко віруючою людиною.

«Це була достатньо близька до церкви людина. Відвідував богослужіння. Але завжди при нашому спілкуванні він говорив про Україну і місто. Був одержимий містом. Я знаю, що був у нього момент вибору: куди піти і що робити. Тоді він казав, що хоче для міста щось залишити. І залишив нам чимало. Про цього міського голову я можу сказати, що він в першу чергу дбав про громаду. Він мислив ширше, їздив у закордонні поїздки, зініціював співпрацю з Волновахою. Напевне, родині він найменше належав. Ми часто зустрічалися вечорами, бо на робочому місці він лишався допізна», - розповів владика Михаїл.



Із 12-ї години у стінах обласного драматичного театру почалося громадське прощання із Миколою Романюком. Неймовірна кількість людей виявило бажання віддати йому останню шану. Прощання тривало кілька годин.



З-поміж інших тут можна було помітити і народного депутата Дмитра Лубінця, і народного депутата Юрія Павленка, колишнього міністра.

Віддати шану Миколі Ярославовичу прийшли і голови районних державних адміністрацій різних років, чимало з яких працювали з ним, коли той був головою Волинської ОДА.



До драмтеатру попрощатися із Миколою Романюком прийшов і голова Волинської облради Ігор Палиця у супроводі депутата облради Вячеслава Рубльова та керівника фракції УКРОПу в Луцькій міськраді Ігоря Поліщука.



Творча еліта Луцька, журналісти, бізнесмени, громадські діячі, працівники «ПриватБанку», депутати різних рівнів, рядові лучани…

Здавалося, що нескінченною ж вервечка людей із квітами у руках та в задумі.



…Саме тут, на Театральному майдані Микола Романюк разом із волинянами провів чимало часу. Фестивалі, свята, публічні імпрези, революція, мітинги… Зрештою, саме звідси проводив у Вічність Героїв, що загинули на Сході, й завше наголошував, що прощання із ним має відбуватися на достойному рівні. Так і пішов сам. Достойно.



Невимовне горе рідних і близьких розділили цього лучани. Для кожного із присутніх він був трішки своїм. Ніколи не цурався людей. Дослухався до чужої думки. Не мав охорони, бо не боявся іти до людей.

Як наголосив у розмові мер Львова Андрій Садовий, тепер «лучанам треба мути мудрими у прийнятті подальших рішень».

Волиняни дякували за зроблене Миколі Ярославовичу оплесками…




Для того, щоб кожен, хто має таке бажання, міг поїхати на кладовище, організатори похорону подбали про автобуси. Двома колонами похоронна процесія рушила з Луцька. До рідної Золочівки. Села, звідки вийшов у світ Микола Романюк. І де спочиватиме.

Хай земля буде пухом. А Луцьк – пам’ятатиме…

Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото автора, Віти Сахнік та Людмили ЯВОРСЬКОЇ.