--> Час молодих і веселих: студентські фото відомих волинян | Волинь 24 - новини Волині та Луцька

Час молодих і веселих: студентські фото відомих волинян

1
-1
Час молодих і веселих: студентські фото відомих волинян
Серйозні, виховані, ерудовані – такими ми звикли бачити відомих представників області. Але якими вони були в юності? На кого вчилися? Де прогулювали пари?

Інтернет-видання «Волинь24» дізналося, яким було студентське життя волинських «віпів». І виявляється, не всі вони були такими зразковими, як ми їх собі уявляли.

Ігор Гузь, волинський нардеп
Ігор Гузь - ведучий мітингу в 2004
Ігор Гузь - ведучий мітингу в 2004
Під час навчання в університеті був активістом. Вже на першому курсі у 1999 році брав участь у пропагандистській акції в Києві проти «червоних» кандидатів, серед яких були Симоненко, Мороз, Ткаченко, Вітренко.

На фото я – на Контрактовій площі в Києві. Тоді був ведучим опозиційного мітингу після першого туру президентських виборів.

Юрій Гупало, депутат Волинської обласної ради
Юрій Гупало і домашнє завдання :)
Юрій Гупало і домашнє завдання :)

Після закінчення школи пішов працювати в середню школу в Шацькому районі. Викладав фізику й математику. У 1992 поступив на історичний факультет в тодішньому ВДУ ім. Лесі Українки. Звичайно, був старанним студентом. Хоч, було по-різному, бо треба було гроші заробляти.

Перші два курси ходив на всі пари. А потім підробляв, навіть по весіллях доводилося виступати. Грав на гітарі, був солістом. То субота й неділя – робочі дні були. Дуже добре запам’ятав одного дуже хорошого викладача. Він доступно викладав історію стародавнього світу і археологію. Тепер вже покійний Віталій Шкоропад.

Сергій Мартинюк (Колос), соліст гурту «Фіолет»
Меломан - з юності
Меломан - з юності

З першого курсу мною заклалося відносно легковажне відвідування університету. Вже на першому курсі першого семестру мені, як політологу, видавалося доречніше на осінь 2004-го бути присутнім на Майдані, ніж на парах. Так все і пішло.

Хоча варто зауважити, що майже всі роки навчання у мене була підвищена стипендія - якимось неймовірним чином я встигав і вчитися, відвідуючи пари дуже рідко. До курсу третього я зрозумів, що помилився з вибором спеціальності. Тоді в моєму житті з’явилась музика. Проте зараз я про ті роки не жалкую.

Навпаки, вони дали мені надто багато. Як мінімум, навчили правильно розставляти пріоритети і не боятися йти проти незгодної з тобою більшості.

Тарас Яковлев, перший заступник Луцького міського голови
Впізнали юнака в першому ряду зліва?
Впізнали юнака в першому ряду зліва?

Про студентське життя можу розказати небагато. Адже після школи вирішив працювати і вступив на заочне відділення машинобудівного факультету Луцького технічного університету. Однак, здобувши спеціальність інженера автомобільного господарства, ще двічі ставав студентом.

Я, мабуть, в цьому плані щасливий, бо у всіх трьох випадках мав дуже класних одногрупників. До цього часу маю гарні зв’язки і багато з них досі залишилися друзями. Коли здобував останню освіту в Львові, приїжджаючи на сесії, орендували з колегами по парті один великий будинок. І більша половина групи проживала в ньому. Було весело))

Юрій Громик, декан факультету філології та журналістики СНУ ім. Лесі Українки
Так нинішній декан виглядав на першому курсі
Так нинішній декан виглядав на першому курсі

Зі своїх студентських літ найяскравіші спогади маю про фольклорно-діалектологічні експедиції на волинське і рівненське Полісся та Берестейщину. Організаторами таких наукових мандрівок (а вони відкрили унікальний поліський всесвіт) були професори Віктор Давидюк та Григорій Аркушин.

Окрім того, на 3-5 курсах самостійно побував у майже 50 селах Волинської, Рівненської та Брестської областей: вивчав західнополіську говірку, збирав матеріал для дипломної роботи (як уже потім з’ясувалося, ще й для кандидатської дисертації). Теплі спомини маю про своїх переважно сивочолих, умудрених багатющим життєвим досвідом викладачів (на жаль, чимало з них уже відійшли в інші світи).

Із приємністю згадую колег-студентів (шкода, зовсім рідко бачимося), літературні вечори й розважальні заходи в актовій залі шостого гуртожитку, а ще – черги за книгами тих авторів, імена яких щойно повертали з забуття, переписування художніх текстів, які ще не було опубліковано... Бувало, поєднував навчання з коректорськими «зарібками», роки ж бо були дуже непрості. Заради всього цього зрідка доводилося жертвувати заняттями, хоч студентом загалом був, здається, чемним.

Світлана Головачук, начальник Відділу інформаційної політики Волинської ОДА
А як вам довгокоса Світлана і її блакитний жакетик?
А як вам довгокоса Світлана і її блакитний жакетик?

Навчалася я тоді ще у ВДУ ім. Лесі Українки. Вступала на факультет слов'янської філології, а позаяк реорганізація далася взнаки, то завершувала звичайну філологію. Фах у мене, як на тепер, сепаратистський злегка, бо я "подвійний" мовник (український та російський).

Моя студентська пора - це плюс два дипломи (на які ніхто й не глянув, а я зубрила) та мінус два щодо зору. Щоправда, бурхливого студентства у мене, на превеликий жаль, не було.

А дійсно яскравий спогад - коли горіли мої конспекти й вогонь сягав висоти сусідової хати. Так шкода було мені того добра, що за 5 років наскладала величезну коробку від телевізора. Коли ж на сторінках конспектів від часу навіть чорнило кулькової ручки зблякло до решти, я посеред городу розвела багаття. Горіло файно! Аж сусіди зглядалися! Хоча ліпшого університету, аніж життя, ще ніхто не вигадав!

Олег Кіндер, мер Ковеля, голова волинської «Батьківщини»
Кіндер у першому ряду, крайній зліва
Кіндер у першому ряду, крайній зліва

Я закінчив Український інститут інженерів водного господарства у 1982 році за фахом інженер-механік. Захоплювався гірськопішохідним туризмом. Був членом Рівненського обласного туристичного клубу «Азимут». Запам’яталося, як у складі студентського будзагону працював на спорудженні Саяно-Шушенської ГЕС в Хакасії Красноярського краю. У вихідні з друзями вибиралися в тайгу.

Тамтешня природа справляла неповторне враження. Але особливо яскраві
спогади – про те, як підкорювали маршрути першої та другої категорії
складності в Карпатах, а також на Кольському півострові. За Полярним
колом серед тундри жили в наметах при температурі мінус 50 градусів.

Досі пам’ятаю ті незвичайні відчуття, надто коли з’являлося північне
сяйво. Щоб побачити це красиве вражаюче видовище, варто було
витрачати сили, долати тисячі кілометрів, терпіти холоднечу.

Михайло Шелеп, громадський активіст
Без бороди  й не впізнати
Без бороди й не впізнати

У 1999 році я став студентом історичного факультету ВДУ ім. Лесі Українки, спеціальність - політологія. До 3 курсу я сумлінно вчився, мене можна було постійно знайти в бібліотеках, тоді ще інтернету майже не було. Тобто був чемним студентом, але були окремі викладачі з якими ми "важко розумілися", через мою позицію щодо стилю викладання.

Далі заліковка "працювала на мене" і я більше часу приділяв практиці - вибори, громадські організації, тощо. В «універі» був одним із ініціаторів та "заводіл" Політологічного клубу студентів, трохи займався студсамоврядуванням, та так що став головою студентської профспілки на останньому році навчання.

Я не місцевий, тож мешкав у орендованій кімнаті у приватній квартирі з господарями, але часто гостював у гуртожитку.

Микола Федік, очільник луцької міської організації ВО «Свобода»
Яка у Федіка шевелюра була!
Яка у Федіка шевелюра була!

У 2009 році закінчив Волинський національний університет, юридичний факультет. Під час навчання я, як усі справжні студенти любив повеселитися на свята та не забував і навчатись.

До речі, до свого навчального «екватора» практично жив у бібліотеці, куди потрапляв після пар і був до закриття ледь не щоденно. Але і в цей період у нас з друзями був особливий день який ми називали «святий четвер». Історій було багато, студентське життя було дуже активне та насичене різними подіями та ситуаціями, знайомствами, але більшість із них знаходиться під грифом "Не для преси".

Студентське життя - це шалене життя, зі своїми приколами і не завжди розважливими вчинками. Зате є, що згадати!

Володимир Бондар, заступник голови Державного агентства лісових ресурсів України
Зверніть увагу на хлопця справа в середньому ряду
Зверніть увагу на хлопця справа в середньому ряду

Спробував вступати на історичний факультет Луцького педінституту одразу після школи. Це було у 1985-му році. І не поступив. Пішов в училище, отримав спеціальність слюсаря контрольно-вимірювальних апаратів.

Уже потім я вступав ще раз. На історичний я вступив з восьмого разу, хоча мав диплом з відзнакою. А я повинен сказати, що то був той час, коли суспільство розвивалося досить бурхливо.

Кінець 80-х - початок 90-х років... Я складав екзамени, коли був Радянський союз, а прийшов вчитися вже в Україні. Я вступив до педагогічного інституту, а закінчив - університет.

Ми приходимо у перші дні на заняття, а їх нема, бо йдемо забирати майно у тоді правлячої Комуністичної партії... Це - запал, це - романтика, це відчуття причетності до чогось важливого і великого.

Юрій Ройко, голова фракції «Радикальної партії»
Ніби кадр зі старого кіно
Ніби кадр зі старого кіно

Я закінчував лісогосподарський факультет Української ордена Червоного прапора сільськогосподарської академії. Тоді я був відмінником, закінчив навчання з «червоним» дипломом. Моє навчання – це парадокс. В мене завжди були хороші оцінки і незадовільна поведінка.

Найяскравіші спогади тих років – це Олімпіада у 1980. Тоді Київ був одним із «олімпійських» міст. Тоді студенти були волонтерами. Нам роздавали фірмовий одяг. Це була «фірмА». Ходити в тому халаті чи гумових рукавицях – то ми почувалися іноземцями, бо до цього такого не бачили.

Андрій Тимчук (Тіма), діджей, музикант гурту «ФлайzZzа»
Тіму знайти неважко - схоже, він народився з посмішкою :)
Тіму знайти неважко - схоже, він народився з посмішкою :)

Навчався у тодішньому ВНУ ім. Лесі Українки. Маю диплом спеціаліста за спеціальністю "географ". Вже в студентські часи я займався своєю музичною "стороною" - працював на студії "Глорія" в Будинку Офіцерів, крутив дискотеки там же, на Театральному, на стадіоні Авангард, грав спочатку у гурті "М.С. Фіра", а згодом на останніх курсах вже створив і ФлайzZzу, вів концерти, фестивалі, працював журналістом у пресі, танцював у молодіжному колективі "ФЕноМЕН", бавився в КВН. Словом, не сумував.

Прогулювати пари не доводилось і не полюбляв, наскільки пам'ятаю, бо і так багато пропускав через свою "шоу-бізнесову" діяльність.

Ціную студентські роки за життєвий досвід, за "прививку" наполегливості, за друзів, можливості спроб і реалізації, за хороших викладачів як в межах універу, так і поза ним. За це і дякую.

Галина Конах, співачка
Знайдіть гламурненьку Галину Конах
Знайдіть гламурненьку Галину Конах

За інформацією Волиньinfo.
В інституті мистецтв в 2000-2005 роках, коли я вчилася, то ледве не кожен день – це привід для особливого святкування. Було весело завжди! Мої ж польські сесії припадали на літній період й ну ніяк не могли співпасти з датою «17 листопада».

Втретє студенткою стала два роки тому й «відзначилася», ставши студентом року у свої… 32. Когось це повеселило, когось обурило, для мене ж стало звичною справою, так як звикла перемагати, незважаючи на обставини!

Григорій Пустовіт, депутат Луцької міської ради

На жаль, студентом я не був, а в ті далекі 70-і роки минулого століття був курсантом військового училища. Тоді й День студента не святкував. Мало того, для курсанта було принизливо, коли його називали студентом. Ось такі реалії.

Володимир Кучер, депутат Волинської обласної ради
Крайній справа хлопчина геть не змінився!
Крайній справа хлопчина геть не змінився!

Пам'ятаю, що День студента ми, як правило, святкували з групою в «Шайбі» («Колізей»). Але бувало, що і в гуртожитку 4 а. На другий день про пари й мови бути не могло. Вітаю всіх студентів зі Святом, студентська пора – найкраща!

Олександр Пирожик, перший заступник голови Волинської обласної ради
Олександр Пирожик - у період свого третього студентства, навчання у Нацакадемії держуправління
Олександр Пирожик - у період свого третього студентства, навчання у Нацакадемії держуправління

Як не дивно, але з віддалі часу найяскравіше закарбувалися в пам’яті не студентські веселощі чи розваги, а епізоди, за які в житті справді не соромно. В студентські роки доля посилала миті, коли від твого кроку залежало життя інших. Двічі доводилося рятувати людей на воді.

Першого разу – на річці Турія. Я був тоді студентом Володимир-Волинського педучилища, на літніх канікулах допомагав батьку на пасіці. Відпросився з пасіки на річку скупатися. Аж раптом з берега, де ми з розбігу в воду плигаємо, послизнулось мале дівчатко – і зникло під водою. Якось механічно, не роздумуючи, кинув велосипед – і просто в одежі – шубовсть за нею!

Вдруге подібне трапилося, коли вже навчавсь у Волинському держуніверситеті. Занесло нас у студзагін на Херсонщину, їздили ми по вихідних купатися на Чорне море. Якось море дуже сильно штормило. Лише ми з майбутнім кумом Іваном не побоялись грізних хвиль, вирішили пропливти до буїв. Я доплив першим, аж бачу: ген далі в морі ще якийсь буй видніється! Тим буєм виявилась… купальна шапочка плавчині! Вона, знесилена, ледве трималась на плаву, шторм зносив її у відкрите море…Там, мабуть, до дна було метрів -надцять... Змусив себе здолати страх, спробував з нею заговорити.

Підготувала Іванна САЦИК
Теги: фото
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
-1

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Віталій Шкоропад - викладач а не Скоропадський.
Відповісти

© 2024. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».

Віртуальний хостинг сайтів HyperHost.ua в Україні