«Реалізація кожного з нас – шлях до успіху держави», – заступник декана юридичного факультету СНУ Антон Демчук

0
0
«Реалізація кожного з нас – шлях до успіху держави», – заступник декана юридичного факультету СНУ Антон Демчук
Прем'єр-міністр Володимир Гройсман на засіданні Уряду, що відбулося 3 квітня, закликав громадян України свідомо ставитися до свого вибору, адже кожен українець впливає на внутрішні процеси країни.

Очільник Уряду не лише наголосив на відповідальності кожного громадянина за долю власної держави, а й закликав позбутися будь-яких відчуттів, пов'язаних з меншовартістю чи песимізмом. Як сказав Прем’єр, Україна – це не просто місце на карті.

«Я хотів би розказати, який може бути секрет нашого успіху. По-перше, ми маємо любити нашу державу. По-друге, маємо бути відповідними громадянами, відчувати власну відповідальність за державу. По-третє, маємо сумлінно робити свою справу, бо кожен з нас робить внесок у розвиток держави. Тому я закликаю усіх сьогодні осмислити і для себе визначити, що Україна – це не просто місце на карті, а це наш дім, майбутнє якого залежить саме від нас» (В.Гройсман)

Людям, які роблячи свідомий вибір, вкладають свою працю в добробут держави і показують на власному прикладі, що гідно жити вже тут і зараз – це реальність, а не омріяне майбутнє, присвячена ця серія матеріалів.

Героєм сьогоднішньої статті став Антон Демчук – кандидат юридичних наук, заступник декана юридичного факультету Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. Зараз волинянин веде активну громадську і наукову діяльність, а колись був звичайнісіньким українцем зі своїми щоденними клопотами і життєвими труднощами. Однак, вже тоді чоловіка вирізняла працьовитість і віра в успішне майбутнє у своїй державі.

– Розкажіть, як ви пришли до вашої справи? Яким був цей шлях?

– Шлях був довгим. На це пішло у мене сім років. Отримати одразу нову посаду (та ще й адміністрування), якщо ти не знаєш, як все відбувається всередині, – це і не правильно, і важко. Прийшовши у 2007 році аспірантом на кафедру, я лише у 2015 року став заступником декана юрфаку – четвертий рік, як на цій посаді. Відбувши майже всі етапи становлення, я знаю, як воно все має відбуватися і на що треба звертати увагу.

Наш факультет вважається доволі авторитетним на рівні України. Ми входимо в першу 30-ку юридичних факультетів , які готують найкращих фахівців у цій сфері. Для цього ми беремо участь в усіх проектах щодо реформування та намагаємося реалізувати на нашому факультеті усі світові тенденції юриспруденції.

Дуже важливо усвідомлювати, що змінюватися необхідно. Якщо не змінюватися, то ми не лише не залишимося на своїх позиціях, а їх втрачаємо.

Антон зізнається, що в юності були й думки про імміграцію, але завжди зупиняло бажання жити в рідній країні, розвивати свою державу, а не користуватися чужими надбаннями.

– Це було дуже давно, напевно, ще після студентських років. Тобто було вже якесь таке розчарування. Але я не втрачав віри, активно працював в громадському секторі, знав, які в нас відбуваються реформи, чому вони відбуваються… В деяких реформах розчаровувався, деякі підтримував. Ми працювали в громадських організаціях таких, які відвідували Польщу, Білорусь, Німеччину, Словаччину. Ми мали змогу порівняти, що відбувається в цих країнах. Після того, як ми відвідали Швецію, то звичайно був такий «культурний шок» з того, що ця країна інша по рівню забезпечення, інша по добробуту, там інша взагалі побудова правової системи. Факт: наскільки вони прогресивно і розмірено ведуть свій спосіб життя – підкупив і хотілося змінити так само все у нас. Не іммігрував, напевне, через те, що хотілося бачити тут таке, а не користуватися вже чужими надбаннями.

– Чи кожен може зреалізуватися в Україні?

– Так. Просто треба знайти, чим займатися. Тобто не треба всім йти на юриспруденцію, чи на економічний, не треба йти в президенти, не треба йти в політику, а потрібно займатися тим, чим ти вмієш чи можеш займатися фахово. І якщо ти фахово займаєшся чимось, чи це будівництвом, чи перукарством, чи мистецтвом, то ти зможеш реалізуватися та досягнути фінансового благополуччя, при тому не іммігруючи нікуди. І тим самим підтримаєш свою країну. Реалізація кожного з нас – шлях до успіху держави. Наші люди налаштовані так, що якщо там платять багато грошей, то це дуже хороша країна. Насправді, нашим людям і за тими мірками платять копійки, якби платили корінним мешканцям… Проте, як кажуть, добре заробляти там, а тратити тут... Але все одно людина живе й проживає своє життя і працювати все життя лише для того, щоб заробити грошей, а потім їх потратити…Ну, це не те, заради чого варто жити .

Говорячи про реформи пан Демчук наголошує, що на все потрібен час і зусилля громади. Чоловік згадав ті, які йому найбільше імпонують.

– В першу чергу хочу назвати реформу децентралізації. Вона показала, що село – це реальна сила. Об’єднані в територіальні громади, люди можуть жити добре і вони своїм прикладом показують, що треба працювати в селах, тоді можна не тільки гарно заробляти, а й добре жити. Друге – це реформи юстиції. Ми з ними тісно працюємо, тому, напевно, реформи юстиції – це показові реформи демократії. Так, зараз ми бачимо відкриті реєстри, які колись були доступні лише дуже наближеним особам. Зараз будь-хто може зайти в реєстр, подати заяву. ЦНАПи – те саме. Можна згадати, які були черги… А сьогодні ти прийшов, зареєструвався, вичекав чергу свою і все – не потрібно займати її о четвертій ранку попереднього дня.
Не можна чекати, що якщо ми сьогодні приймемо реформи, то завтра буде все по-іншому. Не може бути такого. Зміни відбуваються продовж п’яти-десяти років.

– За що ви любите Україну?

– Природа, люди, неймовірні враження від того, що можна отримати кожен день, постійні зміни. Мені цього достатньо.

– Які ваші головні мрії у житті?

– Здоров’я рідних і близьких; сильна та стабільна держава; вміння планувати на 5 років вперед; стабільність, попри те, що я люблю динаміку. Також мрію про мир, ну, це в першу чергу.

– Що б ви хотіли побажати молодим українцям?

– Не розчаровуватися, працювати і бути толерантними. Бо ми кидаємося з крайності в крайність – або недосолене, або вже пересолене, а середнього ми ніколи не набираємо. Толерантності треба дотримуватися і цінувати вибір кожного.

Тетяна ДЕНИСЕНКО
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
0

Коментарі:


  • Статус коментування: без коментарів

© 2016. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».