Як вчителька заміж виходила. ВОЛИНСЬКІ БУЙДИ

Кінець 90-х. Луцьк. Вчительський колектив. Багато молоді. А вийти заміж практично нереально. Дівчата на дискотеки не ходять – вони ж учительки. По барах теж. Хто встиг в студентські роки – має щастя. Або нещастя – це вже як кому поталанить.

Травень. Тепло. Приходить одна з них – Надя – в понеділок в учительську, розказує:

– Уявляєте, їду я вчора в маршрутці з Ківерець. Біля мене такий мужчина галантний. Про мистецтво, філософію, культуру говорили. Про рок і поп-музику. Всю дорогу перепитував, чи мені цікаво. Я вже вуха розвісила. Бачу – обручки не має. Не схоже, що одружений. Каже, сам речі собі прасує…

– І… – десяток пар очей просвердлив колегу поглядом заздрості.

– Що «і»? Вийшли ми з маршрутки, руку подав. Каже, можна ваш телефончик?..

– І… – всім кортіло почути фінал.

– Я вже зібралася записати. Полізла в сумочку за ручкою, схилила голову і бачу…

– Що? – навіть старша вчителька, яку за низький зріст і грушеподібну фігуру діти прозвали Чекушкою, відірвалася від кіпи зошитів з математики і подивилася на оповідачку.

– …А він, уявляєте, в сандалях без шкарпеток.

– То й що? – зі здивуванням вигукнула подруга Оксана.

– А я не можу терпіти чоловіків без шкарпеток. Як ви собі це уявляєте? – відповіла Надя.

– І що, не дала? – прозвучало двозначно, але питали саме за номер телефону.

– Ні!

– Надька, ти дура! Береш мужика і ліпиш з нього, що тобі треба. Шкарпеток пар 20 купуєш і кажеш: «Щоб я більше цього не бачила!»

– Ні, дівчата, я так не можу. «В людині все має бути прекрасно: і обличчя, і одяг, і душа, і думки», – процитувала Надя Чехова.

– Так буде. Тільки красу самій треба створювати.

– Ні, не можу. Як згадаю ноги в сандалях без шкарпеток – аж нудить.

Минув тиждень. Заходить Надя в учительську, і з порога:

– Ну де та справедливість?

– Що сталося.

– Бачила я вчора того мужчину, ну, з ківерцівської маршрутки.

– І що?

– Уявляєте: поголений, в костюмі, при галстуку, в туфлях і шкарпетках.

– Ти з ним говорила?

– Ні, він з якоюсь під ручку йшов.

Надя вийшла заміж тільки через п’ять років. За хлопця зі свого села.

Святослав ЛЕСЮК