«Я присвятила медалі тим, хто за мене вболівав», - волинянка Майя Москвич

2
2
«Я присвятила медалі тим, хто за мене вболівав», - волинянка Майя Москвич
Волинянка Майя Москвич, яка здобула «золото» на міжнародних спортивних змаганнях «Ігри нескорених», поділилась відчуттями, які переживала у період перебування в Австралії.

Це відбулося 31 жовтня у Волинській обласній державній адміністрації. Тут у цей день дівчину урочисто зустріли жителі міста, - повідомляє "Перший".

Майя за участю посадовців провела прес-конференцію. Найцікаві з зустрічі зі спортсменкою - у підбірці.

«Я надзвичайно вдячна за підтримку, ви навіть не уявляєте, наскільки вона відчувалась. Мені хочеться вас всіх обняти і дякувати».

***

«Я знала, що мені треба відпрацьовувати кожен постріл, щоб потім не жаліти».

***

«Всі, хто за мене переживав і молився, просто перестарались. Тому що у фіналі мені попався легкий суперник».



***

«Це було досить важко. Підготовка дуже важка. Коли я виходила безпосередньо змагатись за медалі, для мене вони вже не мали абсолютно ніякого значення. Але я розуміла, що вони важливі для тих людей, які за мене переживають, що, можливо, це якась краплинка радості для тих, хто вболіває. Я присвятила їх тим людям, які за мене вболівали».

***

«Коли мені одягали медаль, я думала про те, що за мене радіють люди і що ця медаль для них».

***

«У них все навпаки. У них дорожній рух в іншу сторону, у них запис балів відбувається у зворотньому порядку».



***

«Що було важко – це зміна часового поясу. Коли у нас день, у них ніч. Перебування в Австралії було, наче уві сні. За нашим часом змагання відбувалися вночі. Перші три дні я ніби спала, але з відкритими очима. Я повернулась в Україну перелаштована на їхній час. Я вдень сплю, а вночі мені дуже хочеться їсти. Я сподіваюсь, це пройде».

***

«Цей проект мені багато в чому допоміг. Для мене це стало точкою зв’язку зі світом, тому що після повернення з АТО я не відчувала причетності до вас всіх. Я прийшла, а ви інші, і я інша. Не було про що говорити. Не було бажання починати діалогу.



Я розуміла: я змінилась, а люди залишились такими, як є. Але треба було якось встановлювати контакти. Я брала участь в «Invictus» («Ігри нескорених» – Авт.), для того, щоб вирішити одне з цих питань. З пресою доводилось спілкуватись. Було дуже складно в перший період. Зараз вже є про що говорити, вже є якась точка дотику. «Invictus» мені це дав».

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
2

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
А хіба там не лише поранені змагаються?
Відповісти
Так вона ж в голову ще при родах поранена...
Відповісти

© 2016. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».