«Студентка мене ще не вчила!» Кумедні історії з життя найбільш потрібної кафедри луцького вишу

0
-4
 «Студентка мене ще не вчила!» Кумедні історії з життя найбільш потрібної кафедри луцького вишу
Двадцять п’ять років тому внаслідок реорганізації кафедри української мови у Волинському державному університеті імені Лесі Українки (нині – Східноєвропейський національний університет) створили кафедру історії та культури української мови.

З того часу і до сьогодні всі її працівники демонструють високий професіоналізм, беззаперечний талант та щиру любов до слова.

Але праця на кафедрі – це не лише щоденна копітка наукова, методична і педагогічна робота. Викладачі – теж люди, і з ними трапляються різні курйози, кумедні ситуації, про які потім згадують з усмішкою. От про них інтернет-видання «Волинь24» і попросило розповісти тих, хто тут працює.

Ірина Левчук, кандидат філологічних наук, доцент:

– Кумедні й пам’ятні моменти трапляються щодень. Скажімо, я назавжди запам’ятала, як 10 років тому мала перший досвід викладання культури мовлення для солідних людей – редакторів друкованих ЗМІ Волині. Коли я зайшла до аудиторії з організатором цього навчання, то сивочолий редактор однієї з районних газет так щиро й без дипломатичності сказав, що студентка його ще не вчила. І тільки після ґрунтовного заняття присутні зізналися, що не сподівалися, побачивши недосвідченого викладача, що здобудуть стільки нової й корисної інформації.

Цьогоріч на занятті-знайомстві з першокурсниками – майбутніми філологами – я з приємністю з’ясувала, що навчатиму вже вихованців своїх одногрупниць, які працюють вчителями української мови та літератури. Цікаво! А роки летять…

Ірина Левчук
Ірина Левчук


Ольга Маленицька, кандидат педагогічних наук, доцент, пригадує історію про іспит з методики викладання української мови (рік і прізвище студента загубилися в минулих роках).

Студент сідає відповідати.
Викладач: Слухаю перше питання.
Студент: Я не знаю.
Викладач: Тоді друге питання.
Студент (ніяково): Я теж… не знаю. Але я вчив (азартно). Вчив. Точно. Вчив. Спитайте щось додатково.
Викладач: Назвіть теми уроків.
Студент: Засвоєння знань, але більше не пам’ятаю. І структури уроку не знаю.
Викладач (сердито, роздратовано): Ви один-єдиний хлопець на факультеті, староста групи, а такий приклад подаєте (бере залікову книжку). Хай вже буде… (хоче поставити «задовільно»).
Студент хапає за руку викладача (благально): Не ставте мені «чотири», спитайте ще щось, може, я на «п’ять» знаю!!!

Ольга Маленицька
Ольга Маленицька


Оксана Приймачок, кандидат філологічних наук, доцент:

– На Міжнародну наукову конференцію «Лінгвістика ХХІ ст.: стан та перспективи розвитку», яка проходить у перлині Поліського краю – на березі озера Світязь, зазвичай приїздять десятки учасників. Гостя зі сходу України (назвемо її пані Р.), милуючись світязькою хвилею і вдихаючи аромати хвойного лісу, питає: «А где у вас тут горы?» Відповідаю, що на Поліссі гір немає. «Как нет? – не вгомовується пані. – А мне говорили, что на Западе должны быть горы!» Ще більше пані Р. була подивована, коли я розказала, що витоптані нею ягоди – то справжня лісова суниця. «И что, она так прямо под ногами и растёт?!» – щиро дивувалася далі гостя.

Ось так на наших лінгвістичних конференціях люди розширюють свій кругозір.

Оксана Приймачок
Оксана Приймачок


Світлана Богдан, кандидат філологічних наук, професор, завідувач кафедри, поділилась аж двома веселими розповідями.

Передача в прямому ефірі «Мова наша калинова» (я і Галина Кажан). Ми випадково сіли за стіл не у звичному порядку. Помічник, працівник телебачення, зазвичай передавав записки з питаннями від слухачів Галині Володимирівні. Раптом він бачить зміни, мить стоїть спантеличений і розгублений. Але лише мить. Потім – падає на коліна й повзе перед столом, щоб не втрапити в кадр. Ми ледве стримуємо сміх: бо ж прямий ефір. Треба вгамувати емоції. Ситуація врятована.

***

Лекція на першому курсі з «Основ наукових досліджень». Записуємо літературу, називаю прізвище, а студенти хором кажуть ім’я й по батькові дослідника. Кажу: «Арнольд…» Пауза. У відповідь-продовження: «Шварценеггер». «Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та».

Світлана Богдан
Світлана Богдан


«Волинь24» приднується до привітань з нагоди 25-річчя та бажає кафедрі історії та культури української мови нових творчих злетів і наполегливих студентів!


Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
-4

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.

© 2016. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».