Книжки, кальяни і сокири, або За лаштунками наметів «Бандерштату»

Власник сільського рок-бару з Волині, фестивальник з Києва, 17-річний білорус і дівчинка, яка приїхала автостопом з села на Черкащині… Хто живе на Бандерштаті?

Третій день фестивалю Бандерштат у селі Рованці під Луцьком. У містечку посеред території фесту – понад 2 (!) тисячі наметів. Це таке собі невеличке село посеред лугу. Над барвистими наметами майорять стяги. Серед них навіть білоруський.

Дехто уже поволі збирається, бо фестивальне життя завершується. За цей час бандерштатівці встигли облаштувати собі елементарне. Десь киплять казанки, то тут, то там червоніють кавуни, майже через намет – сокири на колодах. Поміж наметами – недочитані книжки… І скрізь сохнуть під безжальним сонцем рушники, труси, купальники та шкарпетки.

Спека і близькість до урбан-сцени – ось те, на що найбільше нарікали власники наметового містечка.



ПЕРШИЙ: В СЕЛІ 40 ХАТ, А В НЬОГО ТАМ… РОК-БАРЧИК

Севастьян Карпук їсть гречку з алюмінієвої миски біля намета. Поруч – два велосипеди. Ними разом із сином Вадимом він приїхав на фестиваль з Турійщини. З невеличкого села Гаруша.

«У мене там невеликий рок-барчик», - шокує з першого слова один із мешканців фестивалю.



Рок-барчик? В селі на 40 дворів. То був сільський магазин, каже чоловік. А роком він захоплюється ще зі студентства, з 88-го, от і перетворив його на місце для душі і відпочинку.

НА «Бандерштаті» вдруге. Вдруге із 14-річним сином. Їх тут найбільше приваблює музика.

З ЧЕРКАЩИНИ – АВТОСТОПОМ!

Юлія Банах до Луцька приїхали з Черкащини. Спеціально на «Бандерштат». Їхала автостопом. Спершу до Тернополя, потім до Львова, далі в Дубно, згодом до Рівного, а далі – на Волинь.
Каже, звичний спосіб для мандрівок.



У наметі дівчина – разом із друзями із різних молодіжних націоналістичних організацій. З кожним десь колись бачилася, на теренівках, вишколах, фестивалях. Хоча всі з різних куточків країни. Всім їм, каже, в останній вечір «Бандерштату» обіцяє зварити какао на вогні…

ІГАР СПІЛКУЄТЬСЯ ВИНЯТКОВО БІЛОРУСЬКОЮ

Над одним із наметів – білоруський стяг. Поруч із синьо-жовтим.
«Український – це теж мій», - каже 17 річний білорус Ігар Сцєгній. Перед наметом дошка, на якій напис: «Беларусы Яднайцеся». В Ігаря з десяток друзів-українців, тут живуть цілим містечком.



Хлопець у вишиванці. Про «Бандерштат» дізнався випадково, під час мандрів Україною. Він теж має хобі – подорожувати автостопом. Так проїхав всю Білорусь і так опинився в Україні. Почув про фестиваль. Відтак – тут.

Дух фестивалю йому близьким. Удома (у м. Салєгорск Мінської області) Ігар – член молодіжної організації Сябр Ради БНР і студент Барановичівського держуніверситету.

АЛЬОНА ІЗ ЗАПОРІЖЖЯ ЇХАЛА НА «КАРНУ»

Вона щойно закінчила університет. За фахом – педагог. Сидить у тіні свого намета і читає «Відьмака». Альона Курилець із села Тарасівка Пологівського району Запорізької області.

Уперше на подібному фестивалі. Любить подорожувати Західною Україною і каже, що Луцьк дуже схожий на Стрий.



«Ходиш і відчуваєш, що вдома», - всміхається дівчина.

Зізнається: їхала на «Карну». Популярний гурт «Карна» - у програмі третього дня фестивалю. І якби Альоні треба було описати фестиваль «Бандерштат» трьома словами, то це були б слова: музичного, природньо і круто.

РОСТИК ЇЗДИТЬ НА «БАНДЕРШТАТ» ВСЕ ЖИТТЯ

Так, Ростик їздить на цей фестивалі все життя. Бо йому три. І тато – киянин Олександр Литвин – возить із сина з собою.

Сам – дуже досвідчений фестивальник. Об’їздив «Уніж», «Трипільське коло», «Рок Січ», «Свірж»… А от на «Бандерштаті» вперше.

Родзинка луцького фесту якраз в тому, що він тримається уже 12 років. А це для подібного заходу дуже круто. Олександрові забракло на «Бандерштаті» власне української музики.



«Оскільки це фестиваль українського духу, то тут мало б бути більше відповідного репертуару. «От Vinta», «Гайдамаки», тощо. Учора один із гуртів виступав російською. І це якось не відповідало суті дійства», - каже Олександр Литвин.

Ростику на «Бандерштаті» комфортно. Він з татом і мамою. А на майбутнє Олександр радить організаторам не розташовувати наметове містечко під урбан-сценою. Бо в наметах діти і їм непросто.

Але це не псує Литвинам загалом файного враження від «Бандерштату»

МІЛАНА ЧЕКАЛА ЖАДАНА

Три дні фестивального життя дуже втомили, зізнавалася одна із мешканок наметового містечка. Мілана Кулинич із Яворова, що на Львівщині.



Уже завтра буде студенткою київського університету імені Драгоманова, а поки – літо і вона – під Луцьком на «Бандерштаті».
Квиток дістався випадково. Ризикнула – і не шкодує. Разом із нею подруги. Дівчина каже, що найкраще на фесті – це модна музика. І Жадан.

За чеканням гутірки із письменником Сергієм Жаданом ми її і застали…



***

Побут бандерштатівців– більш ніж скромний. Дров вистачає. Кажуть, мало туалетів. Але не критично. Класно, що поруч річка, тому майже всі купуються. Душ – 20 гривень. Це багато, тому дехто просто набирає чисту воду у пластикові пляшки і поливає себе згори…

«Напишіть хай наступного разу повісять інші шторки в душі. А то ці нічого не закривають, і дівчата самі помитися там не можуть. Треба комусь шторку тримати», - просить Сашко, вправно нарізаючи огірки з помідорами на обід.

Напишу. Якщо хтось почує…))

Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото Ірини КАБАНОВОЇ.