У матері волинського танкіста вщент згорів будинок

3
1
У матері волинського танкіста вщент згорів будинок
У мами волинського героя-танкіста Зоряна Дмитрука Галини Дмитрук із села Здомишель Ратнівського району згорів будинок.

Жінка залишилася без житла й нині перебивається в маленькій літній кухні. Її молодший син Зорян Дмитрук — ​учасник АТО, брав участь у боях за Савур-Могилу на Сході, - пише Волинь нова.

За особисту мужність і високий професіоналізм, вірність військовій присязі відзначений п’ятьма державними нагородами, серед яких — ​орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Медаль «Захиснику Вітчизни» йому вручав Президент України Петро Порошенко. Нині волинянин навчається у Військовому інституті танкових військ Харківської політехніки

ДЯКУЮ БОГУ, ЩО ВЦІЛІЛИ ОНУКИ

У дворі Галини Дмитрук від просторого дерев’яного будинку, зведеного в 1957-му, залишився лише фундамент. Метрів за десять — ​обгоріла яблуня, а чорні, об­смалені бруси та дошки складені біля хліва. Вони годяться хіба що на дрова.

Онуки, мабуть, гралися з вогнем, підпалили якусь шматину й занесли в іншу кімнату на ліжко. Там одразу загорілася ковдра й постіль. За кілька хвилин усе всередині палало.

До пожежі з жінкою проживав старший син Ростислав із сім’єю, який у центрі села зводить власний будинок. Хоче завершити хоча б одну кімнату, щоб туди забрати свою родину, яка тепер мешкає у батьків дружини в Дубечному.

- ​Товчуся в цій кухоньці. Не дивуйтеся, що тут пакети та клунки. Люди надають допомогу: одяг, взуття, продукти. Адже залишилися без нічого, згоріло все. Того дня мене не було в селі. Я працюю в Бресті. Від нас до Білорусі, - каже жінка.

16 кілометрів, — ​пояснює пані Галина. — ​А Ростик поїхав у Київ на заробітки. Вдома залишилася невістка Ганна з двома онуками: 4-річним Павликом і 5-річним Тимофійком. Діти гуляли у дворі, а під вечір, десь біля 5-ї години, повернулися в хату. Невістка запалила грубку й вийшла в літню кухню готувати хлопчикам їсти. Вони, мабуть, гралися з вогнем, підпалили якусь шматину й занесли в іншу кімнату на ліжко. Там одразу загорілася ковдра й постіль. За кілька хвилин усе всередині палало. До слова, у будинку були пластикові вікна, вони дим на вулицю не пропускали, тому й ніхто із сусідів нічого не побачив. А хата — під бляхою, яка від температури не тріщить, як шифер. Добре, хоч дітки не сховалися під ліжком, а вискочили з дому з криком: «Мамо, вогонь!» Жінка дякує Богові, що вціліли онуки, хоч дуже перелякалися.

КОЛИ СТАЛОСЯ ЛИХО, ТО ПЕРЕКОНАЛАСЯ, ЯКІ У НАС ЩИРІ ЛЮДИ

У Здомишель прибуло три пожежні автомобілі з Ратного, Гірників, Заболоття. Але врятувати хату не вдалося. За 20 хвилин згоріло все майно: побутова техніка, меблі, одяг, навіть документи. Невістка тільки встигла винести два дитячі велосипеди.

Галина Дмитрук будинок не збирається відновлювати. До старенької літньої кухні хоче добудувати кімнатку й коридор, щоб було де зимувати. Скоро жінка знову їде на роботу в Брест, а перед поїздкою хоче залити фундамент. Уже купили цемент та щебінь, привезли блоки та деревину.

— Я також мушу якесь житло мати, мені самій вистачить, — ​розповідає Галина Миколаївна. — ​Чоловік помер 9 років тому. У 46 літ стала вдовою. У мене двоє синів: Ростислав та Зорян.

Молодший син з дитинства мріяв бути тільки військовим. Тому після школи став контрактником-танкістом. Три роки відслужив у 51-й механізованій бригаді у Володимирі-Волинському. Вже з травня 2014-го Зорян Дмитрук — ​старший механік-водій танка Т 64 — ​захищав Україну в зоні АТО. Воював під Мар’їнкою, брав участь у боях за Савур-Могилу. Про війну мамі майже нічого не розповідав, щоб вона не хвилювалася. Телефонував, що все добре, а з братом Ростиславом не раз прощався.

Після повернення з АТО одружився. Нині з дружиною Аліною, що родом із Ратного, проживають у Харкові, винаймають квартиру. Зорян навчається на четвертому курсі Військового інституту танкових військ Харківської політехніки. Після пожежі додому до мами ще не приїжджав.

— Коли сталося лихо, переконалася, які в нас милосердні та щирі люди. Хочу подякувати всім, хто простягнув руку допомоги. Я думала, що від цього ми не оговтаємося ніколи. Нам допомагав увесь Ратнівський район, особливо жителі навколишніх сіл, — ​жінка витирає сльози й просить у газеті згадати всіх поіменно: священиків та парафіян різних храмів, підприємців, лісників, чиновників, депутатів, односельчан, сусідів і родичів. — ​Хай Господь віддячить сторицею за добро та милосердя.

* * *
Небайдужі модуть допомогти мамі волинського героя Зоряна Дмитрука, перерахувавши кошти на картку Ощадбанку 4790 7010 0151 4321 - ​Дмитрук Галина Миколаївна.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
1

Коментарі:


Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Коштів не маю, але жіночими речами можу допомогти. Речі гарні, мені вже не треба, а постраждалим може стати в пригоді.
Відповісти
А де активісти- атовці з попередньої статті? Ось тут реальна справа та реальна допомога потрібна а не по кабінетах керівників ходити та з уявними сепарами боротись.
Відповісти
Я теж хочу спалити свою халупу
Відповісти

© 2016. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».