Кому Рубльов пообіцяв музей-скансен?

Рейдерська атака на музей продовжуються.

Такий висновок зробив багатолітній директор і засновник, автор експозиції Музею історії сільського господарства Волині-скансен Олександр Середюк, після чергової сесії Волинської обласної ради, яка відбулася 07 вересня 2017 року.

Чому до сьогоднішнього дня триває перевірка музею-скансену обласною радою, яка почалась ще у червні місяці цього року?

Ще напередодні позачергової сесії обласної ради, яка проходила 25 травня цього року, я підійшов до голови обласної ради Ігора Палиці і запитав його відверто і в розпачі:

- Ігор Петровичу, я вас прошу, як голову обласної ради, внесіть, будь ласка, питання на сесію, хоч у «Різному», про надзвичайну ситуацію, що склалася у Музеї історії сільського господарства Волині-скансен. Музей є обласним комунальним закладом. Профільна комісія підтримала наданню музею фінансової дотації, але на сесії обласної ради 02.02.ц.р. з невідомих причин, з музею було знято 370 тисяч гривень. Таким чином, музей залишився на межі банкрутства і ліквідації. Це що – рейдерська атака, чи профанація вашої команди?- запитав я голову ради.

– Ви багато інвестуєте в гуманітарній галузі, споруджуєте стадіони і дитячі майданчики, а ваші помічники здійснюють такі дії, які суперечать вашій Програмі. Вони «підставляють» вас, як мецената і прогресивного лідера.

- Я зрозумів, - відповів Ігор Петрович. - Давайте після сесії разом з Рубльовим підійдете до мене і ми разом обговоримо це питання.

Після завершення сесії ми, дійсно, зустрілися в коридорі актового залу. Ігор Петрович звернувся до В.Рубльова і сказав в присутності багатьох оточуючих його депутатів та помічників:

- Зробіть все, щоб було по закону.

Та молодий політик зрозумів цей наказ свого патрона по своєму. Через місяць він організував виїзне засідання Тимчасової комісії по контролю обласної ради з питань проведення перевірки діяльності підприємств, установ та організацій, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області.

Це був як справжній «кавалерійський наїзд». Вони ходили і бігали по музею не в пошуках проблем і як їх вирішити, як покращити роботу, а з однією лише метою: знайти «жуків» і показати музей та директора у «чорних» тонах. Для підсилення цієї операції привезли з собою ще й журналістів з ТК «Аверс», які уже у вечірніх новинах передали репортаж.

Висновок був один: «ніякого обліку у музею не має, нічого не оформляється, а гроші течуть в одну кишеню». (Про цю подію я написав у статті «Кавалерійський наїзд на музей-скансен», яка публікувалася у багатьох ЗМІ).

Такий же висновок зачитав В.Рубльов членам комісії наперед підготовленим резюме і роздрукованим у затишному офісі, з рішенням, щоб провести фінансово-господарську перевірку в музеї-скансені. Через деякий час до музею приїхали уже не десять чоловік, а три чиновника обласної ради, з відділу держмайна на чолі із заступником відділу Сергієм Дмитруком.

Енергійно і рішуче він відразу, не встигнувши переступити поріг музею та привітатися, як витягнув свій мобільний телефон, включив його в режим відео та мікрофона і прибіг до дітей, які приїхали в музей на екскурсію і слухали мене як екскурсовода. Адже я залишився один у музеї, одному з найбільших музейних закладів на Волині. Тому доводиться бути «три в одному». Тепер не має у мене помічників: ні бухгалтера, ні касира, ні екскурсовода, ні науковця.

А діти їдуть, люди йдуть, щоб оглянути експозицію музею, відпочити і набратися знань, які їм не відкриють у класі. При такому раптовому наскоку незнайомого чоловіка, діти були шоковані. А Дмитрук увійшов у роль ревізора і засипав екскурсійну групу питаннями:

- Діти, ви платили гроші за вхід, екскурсію?

- А ну покажіть ваші квитки.

- А скільки ви заплатили? Де ваша вчителька?

Екскурсія була зірвана. Такого у моїй 38-річній практиці музейної роботи ще не було. Я пережив десятки, а може й сотні різних перевірок, від ревізорів КРУ, до прокурорів та КГБ. Але такого хамства, невігластва і нахабства я ще не бачив!

По-перше, це було приниження моїх літніх років і сивих вусів.

По-друге, незручність перед відвідувачами за дискомфорт в екскурсійному процесі.

- Сергію Миколайовичу, - звернувся я до головного перевіряючого. – Доведеться вам зачекати поки я проведу екскурсію, так як нікого крім мене не має в музеї.

- Добре,- сказав молодий держслужбовець. –Ви дайте нам бухгалтерські документи, а самі проводьте екскурсію, поки ми будемо з ними працювати.

- А може вам дати ключі від квартири?- запитав я його ледь стримучись.

Через півтори години ми сиділи в кабінеті і троє перевіряючих жваво взялися за вивчення бухгалтерських паперів. Наприкінці дня вони склали акта про те, що я не записав у касову книгу виторг за надані екскурсійні послуги.

- Я ще запишу, тому що не встиг це зробити, так як проводив екскурсію,- намагався я пояснити щасливим чиновникам, які відшукали в моїх діях, як їм здалося, важливу крамолу.

Та ніякі пояснення до уваги не приймалися. Зате безглузді питання сипались мов з кулемета:

- А де ви взяли «Авторські свідоцтва» на музейну експозицію?

- Я захистив їх як науковий твір.

- А хто вам їх дав?

- Державний департамент інтелектуального права Міністерства науки і освіти України.

- А яке ви мали право подавати на нашу експозицію?

- А з ким ви погоджували?

- А хто вам дав дозвіл?

Таких питань було безліч. Хотілося сказати таким «ревізорам», щоб вони не задавали дурних питань, то не отримають і дурної відповіді.

Після цих «кавалерійських наїздів» і перевірок, байдужості та повного бойкоту зі сторони обласної ради про проблему, яка склалася з музеєм у зв’язку з тим, що невелику дотацію, яка надавалась музею, хоч на захищені статті безпідставно було знято і музей залишився нікому не потрібен у нашому краї, а отже, і моя 30-річна самовіддана і, навіть, фанатична праця, на мене напав розпач і відчай. Думка-думку доганяла і не давала заснути. І нерви не витримали, здали.

Я опинився на лікарняному ліжку в кардіології із діагносом – стенокардія і т.п. Ще більше злився на себе: як це так, щоб у мене, в козака та інструктора Бойового Гопака, туриста і альпініста та голова боліла, якийсь тиск, серце? Я не пам’ятаю, коли пив пігулки, кашляв і пчихав. Моїми ліками були лише вода на річці Сарна і сніг узимку та ще 50 грамів із перцем!

«Невже мене вибили із сідла?»- подумав я і взяв себе в руки. Я згадав методики зцілення козацьких характерників, які нас навчав козацький цілитель Володимир Холошня на семінарах «Твої можливості людина» в селі Козин Обухівського району на Київщині. Поступово відновив сили, нормалізувався тиск і я ввійшов у звичний ритм роботи.

Зраня до смерканя в музеї і в скансені. Восени роботи вистачає, як у селі. А в музеї-скансені тим більше. Нехай уже вибачає дружина, що я додому прихожу, як в гуртожиток. Та музей потрібно підтримувати любою ціною, всіма силами не дати йому згинути і пропасти, як колгоспній фермі.

Я чекав чергової сесії обласної ради, як ясне сонечко у хмарну погоду. Ще за два місяці до цього поважного зібрання написав звернення-клопотання до голови обласної ради, до голів Постійних комісій з бюджету і фінансів та культури, до деяких активних депутатів (С.Кравчука, В.Заремби, С.Слабенка), щоб поставити питання на комісію, а потім внести у порядок денний сесії. Дзвонив секретарям: коли має відбутися засідання комісії?

Засідання комісії відбулися. Але питання про музей внесені не були. Тоді я сам ініціював і подавав пропозиції. На засіданні Постійної комісії з питань освіти, науки, інформаційного простору, культури та мови, національного і духовного розвитку, сім’ї, молоді, спорту та туризму голова комісії Петро Савчук вніс пропозицію, яке було закріплено і в рішенні № 19/25 від 04.09.2017 «2. Рекомендувати дирекції Музею вивчити пропозицію Луцького національного технічного університету щодо приєднання Музею сільського господарства Волині – скансену в складі структурного підрозділу ВНЗ».

Не знаю, чи це було серйозно, чи це був жарт, але дане питання не було поставлено в порядок денний чергової сесії.

- Я вам передзвоню, завтра ми зустрінемось і всі деталі реорганізації обговоримо,- запевнив мене ректор технічного університету.

Дзвінка я не дочекався. Зустрічі не відбулося ні «завтра», ні через місяць. Не згадав Петро Петрович про музей і на сесії.

Надія ще залишалася на Постійну комісію по бюджету і фінансів, яка проходила 05 вересня 2017 року. Засідання її перенесли з 11 годин на 16 годину. Проте і там в порядок денний питання про музей не поставили. Коли я сам запропонував, то голова комісії Андрій Турак поставив на голосування у «Різне». Проголосували більшістю «За».

Три години точилися дебати по важливих питаннях обласного бюджету. Три години я чекав «Різне». Майже всі учасники процесу покинули Малий зал, так як вирішили свої питання. Пішов і начальник управління культури Валерій Дмитрук, так як на годиннику було уже 17-15, робочий час у держслужбовця закінчився… Я залишився тепер без жодної підтримки колеги, як «вовк на псарні».

Лише декілька хвилин мені надали, щоб я озвучив музейне питання. Одним реченням його виклали в Протоколі на офіційному сайті обласної ради.

«Прошу нарешті припинити експерименти над Музеєм і повернути фінансування музею». Я нагадав депутатам, що за повідомленням надальника фінансового департаменту ОДА Ігора Ниркитюка «До розподілу запропоновано 27 млн. 45 тис. грн. від перевиконання планових доходів обласного бюджету більше, ніж на 5%. За січень-липень 2017 року доходи загального фонду обласного бюджету (без врахування міжбюджетних трансфертів) виконано на 109,8 відсотка».

Отже, кошти є. Депутат Віталій Заремба направив Звернення голові обласної ради І.Палиці, де нагадав, що «В Україні на сьогоднішній день нараховується 7 великих та середніх за площею музеїв просто неба, в тому числі, Рокинівський музей-скансен. (В той час, коли у сусідньої Польщі – 27 музеїв-скансенів,-вст.автора). До нього, як до духовного осередку, горнеться не лише Волинь, а й гості із сусідніх областей та зарубіжжя.

Музей став об’єктом міжнародних туристичних маршрутів, увійшов у першу десятку музеїв України по наданню екскурсійних послуг. Волинська обласна державна адміністрація нагородила Музей Дипломом лауреата Переможця у Всеукраїнському конкурсі якості продукції (товарів, робіт, послуг) в номінації «Екскурсійні послуги». Саме музеї є чи не головним фундаментом національної безпеки України та національно-патріотичного виховання молоді та психологічним забезпеченням всіх економічних реформ».

Але ні депутата, ні мене не почули. Це був як голос волаючого в пустелі.

Після моєї інформації, заступника голови обласної ради з гуманітарних питань Романа Карп’юка ніби прорвало. У своєму монолозі він звинувачував мене у всіх видимих і невидимих «гріхах». Головне обвинувачення, яке він постійно, уже другий рік мені висуває, так це те, що музей не здає звітів. Те саме він висловив на камеру Волинській ТРК 13.07.2016 року. Наведемо його дослівно: «На сьогодні Волинська обласна рада всі підприємства, які є засновником, повністю належать Волинській обласній раді, контролюють, створена Тимчасова комісія і перевіряється фінансовий стан доцільності використання коштів»…


Журналіст: Щоб перевірити на скільки економічно є обґрунтованими ціни на послуги, які надає музей, куди використовуються кошти, обласна рада чекає від Олександра Середюка фінансового звіту.

Роман Карп’юк: «Коли буде звітність, буде розглянуто всі ті питання, депутати розглянуть на сесії доцільності фінансування цього музею, доцільності перебування Волинської обласної ради в засновниках цього музею і розглянуть питання, як буде дальше фінансуватися.

На теперішній час не має поки що звітності і ми відповідаємо, депутатський склад Волинської обласної ради він відповідає за ті кошти, які за громадські кошти, які належать всім жителям Волинської області».

Слухаючи такі звинувачення, я не можу збагнути: чи немає що сказати високоповажному чиновнику, заступнику з гуманітарних питань голови обласної ради, ректору «Академії рекреаційних технологій і права», чи то з будуна був доктор педагогічних наук?..

Мені довелось оббити пороги тих організацій, перед якими ми звітуємось і отримати від них завірені письмові листи, що музей в обов’язковому порядку вчасно подає звіти: і в обласне управління культури, і в статистичне управління, і в обласний краєзнавчий музей. Невже важко було передзвонити в управління культури, або піднятися на три поверхи вище, щоб з’ясувати питання? Так ні. Треба ж «ложку дьогтю» кинути в бочку з медом, показати свою солідарність із «сірим кардиналом».

А він також видавав «перла» на комісії по бюджету і фінансів. Наведемо стенографічний звіт з протоколу засідання комісії.

Рубльов В. В.: я пропоную утриматися від розгляду питання, оскільки зараз продовжується перевірка фінансово-господарської діяльності Музею. Керівник перешкоджав роботі комісії, лише тиждень тому надав доступ до документів. Рекомендації контрольної комісії, надані ще на початку минулого року проігноровані. Обласна державна адміністрація жодного разу не вносила пропозицій щодо фінансування Музею.
Турак А. А.: Погоджуємося з пропозицію розглянути питання після отримання висновків комісії
Всі погодилися.
Турак А. А.: Дякую всім за роботу. Засідання комісії закрите.

Мені здалося, що «Машина часу» перенесла мене у 1937 рік. Такої брехні, наклепу і перекручення фактів я не бачив і не чув за всі свої 60 років!

З Протоколу ми бачимо, що мені навіть не дали слово сказати, репліку вставити, щоб прояснити ситуацію, заперечити чи дати аргументовану відповідь. Нікого це уже не хвилювало. Адже 27 мільйонів гривень розділено, порядок денний вичерпано, ну то гайда додому. Що там проблеми музею? Рубльов сказав, значить так треба, його фракція найсильніша у депутатському корпусі, а сильний – завжди правий. Бо сила закону в тому, що він служить силі.

Але є ще інша народна приповідка: «Брехнею світ обійдеш, та назад не вернешся». Давайте проаналізуємо його виступ. Почнемо з кінця: «Обласна державна адміністрація жодного разу не вносила пропозицій щодо фінансування Музею». Звернемось до авторитетних осіб області, голови Волинської облдержадміністрації Володимира Гунчика.

Після закінчення позачергової сесії 24 травня ц.р. я підійшов з п.Рубльовим до В.Гунчика і запитав:

- Володимир Петрович, це правда, що обласне управління культури облдержадміністрації не подає в обласну раду пропозиції про необхідність фінансової підтримки Музею-скансен?

Голова поглянув з під своїх окулярів і чітко та лаконічно відповів:

- Ми уже двічі робили на музей подання, але обласна рада показала музею велику дулю!

Кінець цитати. Голова олдержадміністрації розставив крапки над «і»…

Та Голова фракції «УКРОП» забув, або просто ігнорує факти. Тоді навожу витяг з офіційного листа-відповіді В.П.Гунчика до Прем’єр-міністра України В.Гройсмана, який він надав на запит народного депутата Юлії Тимошенко.(№4009/56/2-17 від 03.07.2017р.). «Обласною державною адміністрацією у 2017 році, як і в попередніх роках вживаються заходи щодо забезпечення функціонування музею історії сільського господарства Волині-скансен. Зокрема, у проекті рішення обласної ради «Про обласний бюджет на 2017 рік», поданому обласною державною адміністрацією обласній раді у січні поточного року, управлінню культури облдержадміністрації для надання фінансової підтримки музею пропонувалось виділити 520 тис.грн., що відповідало обсягу фінансової підтримки, передбаченому Регіональною програмою розвитку культури, мистецтв та охорони культурної спадщини в області на 2016-2020 роки.

Однак, рішенням постійної комісії обласної ради з питань бюджету, фінансів та цінової політики від 31 січня 2017року №13/14, яке підтримане на сесії обласної ради 02 лютого 2017 року, зазначені видатки зменшені до 150 тис.грн., а 370 тис. грн.. перерозподілені на інші цілі…».

Ідем далі.

Рубльов: «…зараз продовжується перевірка фінансово-господарської діяльності Музею. Керівник перешкоджав роботі комісії, лише тиждень тому надав доступ до документів. Рекомендації контрольної комісії, надані ще на початку минулого року проігноровані».

Якщо читач уважно читав попередні мої публікації в ЗМІ, то бачить, що «воза поставили перед конем». Ви чуєте, що він базікає: «…зараз продовжується перевірка фінансово-господарської діяльності Музею». А фінансову підтримку музею зняли рішенням сесії ще 02.02.2017 року! Перевірку розпочала Тимчасова комісія обласної ради з питань проведення перевірки діяльності підприємств, установ та організацій, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області 14 червня ц.р.! «УКРОП»-півське видання «Волинські новини» 21 червня надрукувало анонімну статтю «Музей-скансен у Рокинях працює з порушеннями». Перевірка щойно тільки почалась, а вже рішення, вердикт поставили: «Музей працює з порушеннями…».

І ця, так звана, «перевірка» триває уже ТРИ місяці! Як писав Володимир Висоцький: «Что-то ищут, а чего – не знают, А чего, ведь денешки идут, Ох какие крупные деньжищи!». Щось назбирали, щось накопали, акта якогось склали і… швидко надрукували листа у ПОЛІЦІЮ. Та ще не в яку-небудь, а у «Управління захисту економіки у Волинській області», (колишній ОБОЗ). Лист підписав перший заступник голови обласної ради Олександр Пирожик (фракція ВО «Свобода»).

Довелось їздити в Теремно за викликом оперативника чи слідчого, давати пояснення, привозити бухгалтерські документи. Поліція розібралася і надала вчасно відповідь: «Шановний Олександр Веніамінович!

Повідомляємо, що Ваше звернення щодо неправомірних дій з боку посадових осіб Музею історіх сільського господарства Волині-скансен управління захисту економіки у Волинській області ДЗЕ Національної поліції України уважно розглянуто.

За результатами розгляду звернення, в діях посадових осіб Музею історії сільського господарства Волині-скансен не встановлено, у зв’язку з чим прийнято рішення про припинення подальшої перевірки…».

Ну, звісно, така відповідь не задовольнила керманичів облради, зокрема, «патріотів України». Вони і далі продовжують свою перевірку, направляючи в музей Сергія Дмитрука – заступника начальника відділу держмайна і комунальної власності. Завозять його у Рокині на іномарці, залишають на день, а ввечері знову забирають. Тепер я хочу запитати у депутатів, які так піклуються про економію бюджетних коштів: «Скільки ви уже витратили пального на такі поїздки? Не дешевше, чи було йому їздити на маршрутці «Луцьк-Рокині»?».

А перевіряючий зі шкури лізе, все вибирає, все виписує. Пів-пачки паперу перексерив, катрич вже другий раз заправляли. Спеціально для нього викликали колишню бухгалтерку, щоб пояснила, що таке «дебіт-кредит». Я ж історик і в тій бухгалтерії не розумію. Коли вже папір закінчився, то перевіряючий використав свій телефон і почав перезнімати документи.

Сів за комп’ютер, на якому працювала бухгалтер. Куди вони тепер використають ці копії, доводиться тільки здогадуватись… До цього часу перевіряючий не написав ні Довідки, ні Акта про перевірку музею. Це, що, спеціальне затягування процессу, чи не компетентність чиновника, який не взмозі зробити аналіз і написати висновок?

Коли національна поліція у Волинській області не знайшла у музеї ознак корупції, обласна рада написала листа в податкову інспекцію, нині - Головне управління ДФС у Волинській області. І знову свій історичний підпис на тому подані поставив Олександр Пирожик. Всім дали роботу. Що має податкова до музею, культурно-освітньої установи, як неприбуткової організації – залишається загадкою.

Я задав собі запитання: Чому така неприязнь до Музею і, можливо, до мене в пана Рубльова?

Відповідь знайшов у його політичній і бізнесовій біографії.

Отримав дві вищі освіти: 2002році- закінчив Волинський державний університет та здобув кваліфікацію біолога, викладач. У 2008 році закінчив Інститут підвищення кваліфікації Державної служби зайнятості та здобув кваліфікацію менеджер-економіст. З серпня 2004 р. по березень 2013 р. – заступник начальника відділу статистики, моніторингу та прогнозування Волинського обласного центру зайнятості. З березня 2013 р. начальник Луцького міського відділення Пенсійного фонду України. Член партії ВО «Батьківщина» з 2008 р. по вересень 2012 р. Обраний депутатом Волинської обласної ради на виборчому окрузі № 53 від Волинської обласної регіональної політичної партії «Українське об’єднання патріотів - УКРОП».

Як бачимо, маючи дві вищі освіти, а душа, як кажуть, не має і початкової. А що вона може мати, коли майже 10 років він пропрацював заступником начальника відділу статистики, моніторингу та прогнозування Волинського обласного центру зайнятості? Десять років протирав штани в кабінетах центру зайнятості..., заступником.

Народився в лютому 1979 року. Саме в лютому (05) 1979 році я відкрив уже перший зал Музею, в день урочистого відкриття нового науково-виробничого комплексу Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції. Коли Рубльов пішов у 1986 році у перший клас середньої школи №1 м. Костопіль, то Музею вже Колегія Міністерства культури України присвоїла почесне найменування «Народний музей».

Коли він ще не виріс з дитячих штанців, то я уже в 1990 році з РУХівцями піднімали жовто-блакитні прапори , як у Рокинях так і над Луцькою райдержадміністрацією. Тобто, тобі, синок, ще «потрібо до мене дотягнутися»,- як писала Леся Українка в «Лісовій пісні».

А тепер, цей молодий і гоноровий політик, якого Ігор Палиця зробив своїм радником, вважає, що він «упіймав Бога за бороду». Сидить в обласній раді під потрійною охороною і керує краєм, в час відсутності голови, як циган кіньми. Результати його діяльності ми уже бачимо: закрито і ліквідовано ще одну книгарню «Планета», яка займала площу 100 кв.метрів в центрі Луцька, де працювала завідуюча понад 40 років і яка була рентабельна до 2013 року.

Якщо я не авторитет для Рубльова, то може йому розкриє очі прозріння народний депутат Сергій Соболєв, до якого я звернувся з листом про ситуацію, що склалася з Музеєм ще у 2016 році. Навожу його лист в оригіналі.

«Вся наша проблема в тому, -писав американський поет Чарлз Буковскі (1920-1994рр), -що виховані люди повні сумнівів, а ідіоти впевненості».

Хіба можна обвинувачувати спеціаліста і професіонала, фаната своєї справи в тому, що він за 30 років створив декілька музеїв, які успішно діють, якими пишається не тільки вся Волинь, а й Україна?

Хіба можна ставити йому в провину те, що він є автором експозиції?

Хіба можна підозрювати його в тому, що він не так веде облікову політику, коли він вкладає ще й свої кошти?

Ці та інші питання я поставив правоохоронним органам, Міністерство культури України, щоб вони надали юридично-правову відповідь.

Я написав і надіслав уже дві заявки у Волинське відділення Держаудит (КРУ), щоб провели перевірку фінансово-господарської діяльності в Музеї.

Висновок напрошується однозначний: або Рубльов комусь уже пообіцяв Музей-скансен з площею понад 17 га, з розвинутою інфраструктурою і брендом, а бо намагається довести його до банкрутства, щоб потім самому захопити музей «голими руками». Тому і чинять на Музей-скансен уже другий рік рейдерську атаку. Всі дії по відношенню до Музею підпадають під ст.219 ККУ (доведення до банкрутства з метою захоплення цілісного майнового комплексу).Чому це не помічають правоохоронні органи? Тоді ми це легко докажемо в суді, куди позовні заяви уже готуються. Так само, як і заборгованість по зарплаті за шість місяців. Так само, як притягнемо посадових осіб за наклеп і брехню.

Проте мене хвилює також інше питання:

Хто відповість за розвал найбільшого музею в нашому краї?

Хто відповідатиме за невиконання плану робіт Музею за 2016-2017 роки?

Хто компенсує моральні збитки працівникам музею, які розрахувалися з роботи, де пропрацювали понад 10 років, ставши фаховими спеціалістами і науковцями?

Знищувати музей, закривати книгарні в час гібридної війни з поконвічним нашим ворогом східним сусідом – це лити воду на млин «руского мира».

А цими питаннями повинні займатися уже аналітики СБУ.

У минулому році я волав також SOS! і нас почули активісти ГО «Волинського братства» (керівник –екс-народний депутат Сергій Шевчук). Вони зуміли організувати міжнародний табір волонтерів. Із восьми країн світу приїхали студенти і викладачі. Навіть з далекої Японії працював один студент Торо. За дві неділі небагато зробили, але невідкладну допомогу надали Музею-скансену: трохи почистили від самосіву парк, полагодили дах хати, зробили призьбу у старій хаті поч.Х1Х століття, вижали жито, обновили інформаційні стенди тощо. А волинські керманичі вбачають у музеї тільки «бізнес-проект», не виділивши при цьому ні гроша.

Завершуючи цей репортаж, який переповнений емоціями і переживаннями за своє дітище – Музей історії сільського господарства Волині-скансен, хочу нагадати слова-настанови нашого земляка-волинянина з с.Боротин Луцького району Івана Бойка, художника і поета:
«Хай під скрип реставрованих крил,
Ми воскреснем з душевних могил!..».

Дай Боже!
Хай буде так!

Олександр Середюк,
засновник і директор музею,
автор експозиції
член Національної спілки краєзнавців України,
лауреат Республіканської премії
імені Героя України М.Сікорського, 2016р.