Якщо стирати ветсанзавод, то тільки з Кіндером

Прочитав повідомлення міського голови Ковеля про те, що він твердо вирішив стерти ДП «Ковельський ветсанзавод» з мапи міста.

Пізніше з’явилася також інформація про підтримку Олега Кіндера і його рішення. І підтримують його владні мужі з київських пагорбів: голова Держспоживслужби Володимир Лапа і міністр АПК України Тарас Кутовий.

* * *

Для початку – трішки історії з функціонування цих, не вельми приємних з точки зору екології і санітарії, підприємств, проте державі вкрай необхідних.

Наприкінці 70-х, початку 80-х років минулого століття на теренах колишнього СРСР був взятий курс на будівництво ветсанзаводів. В Україні кожного року ставали до ладу 2-3 такі підприємства. До 1991 року Україна мала 37 заводів, у 2004-му - 24, а у 2011-му лише 18. Решту були закриті чи приватизовані, але, як свідчить сумна статистика, жодне з приватизованих підприємств не розпочало роботу донині.

Усі вони разом впродовж року переробляли до 400 тис. т сировини (!!!). Важко уявити, що може трапитись з екологією і здоров’ям людей, якщо їх не стане.

Я тричі знайомився з Ковельським ветсанзаводом, з нелегкою працею людей, з його особливою «специфікою». У №18-19 (413) 2008 року у всеукраїнському щотижневику «2000» вийшов мій матеріал «Трупи, пір’я і контрабанда» , - саме про це підприємство.

Нашій державі потрібні не лише спиртогорілчані комбінати, кондитерські фабрики і м’ясокомбінати, а й такі невеселі підприємства, як Ковельське ДП «Ветсанзавод». Вони вирішують зразу кілька проблем: утилізують небезпечні відходи тваринного походження, виробляють з них комбікорм для тварин і добрива з великим вмістом кальцію (кістки!).

Постачальниками підприємства, як розповідав мені тодішній багаторічний його директор Всеволод Мохнюк, виступали м’ясокомбінати, окремі районні цехи споживспілки з забою тварин, птахокомбінати, інкубатори з вирощування молодняка птиці, господарства з відгодовування свиней и ВРХ, молокозаводи і ще добрий десяток інших підприємств. Не усі підприємства приносять прибутки, але без таких не можна обійтись.

На той час завод приймав до 20 т відходів щоденно. З них на виході отримувалось 4 т м’ясо-кістковового борошна. У 2007 році, наприклад, підприємство виробило понад 1000 т продукції, яку залюбки забирав в якості добрива Волинський інститут агропромислового виробництва (Рокині), інші аграрні утворення.

Люди працювали навіть у великі свята та у вихідні дні, адже таку «сировину» залишати на кілька днів під небом було небезпечно, а у літню днину - особливо. Перероблялось тут нерідко і вкрай неякісне контрабандне м'ясо з сусідньої Польщі, яке ввозилось на Волинь для переробки на «високоякісні» ковбаси.

Не виключено, що сьогодні при опальному становищі підприємства Олег Кіндер споживає саме таку ковбасу.

Вже тоді мені директор розповів, що у варіанті технологій Ковельського ветсанзаводу радіус розсіювання шкідливих речовин складав не більше 100 м, а найближчий житловий масив знаходився на відстані 500 м.

Деякі сучасні крупні ферми, птахо- і м’ясокомбінати володіють власними потужностями з переробки відходів біологічної сировини, але таких – одиниці. Дрібніші не мають такої змоги, тому на усьому економлять, закопують відходи в лісопосадках чи залишають просто на полях. Ветеринарні служби дивляться на це крізь пальці.

Повідомлю не читаючому меру Кіндеру, що в біотермічних ямах термостійкі популяції мікроорганізмів, у тому числі й збудники деяких інфекційних хвороб зберігаються довгий час. А в трупному матеріалі, заритому в землю, збудники гостроінфекційних хвороб (емфізематозного карбункула, рожі, африканської чуми свиней, сказу і ін.), живуть до 3 місяців і довше; збудники туберкульозу і паратуберкульозного ентериту залишаються життєздатними впродовж кількох років; спори збудників сибірської язви в грунті зберігаються до 50-70 років!

Тому захоронення трупів тварин і їх відходів призводить до інфікування глибокого пласту землі, грунтових вод і атмосфери, створює вогнище інфекцій, що призводить в свою чергу до спорадичних і масових спалахів хвороб.

* * *

«Ми ліквідуємо цей гнійник на тілі Ковеля та зітремо його з мапи міста. В нас немає іншого вибору. Ми – приречені на перемогу», - як з-за плеча рубає шаблею ковельський «донкіхот».

Ламати – не будувати. Я – пацифіст і не пропоную за такі слова розпинати Олега Кіндера разом з його найнятими «пікетувальниками» на скрипучих дверях сортира ветсанзаводу.

А, ось, «стерти» його з посади голови міста - було б непогано. Разом з міністром АПК України і головою Держспоживслужби.

Чому? Чи підказав хтось цим «паркетним» хлоп’ятам про наслідки ліквідації цього «гнійника»? Чи не перетвориться Волинь в суцільний гнійник з небезпечними хворобами і іншими наслідками, які випливають з меркантильного «рішення-випаду» Кіндера і його київських однодумців?

Куди Волинь возитиме відходи такого типу? По усій Україні, як нині мер Львова Садовий возить сміття? Чи ковельському голові і голові Волинської ОДА під стіни їх маєтків?

До речі, аналогічні скандали з закриттям такого підприємства мали місце у 2010 році у Тернополі. Тодішній голова підтримав підприємство і «вибив» у Києві гроші для його реконструкції. Завод працює. Працюють такі підприємства у Жовкві на Львівщині і у Костополі, що на Рівненщині.

А Кіндеру і Гунчику воно не потрібне.

Безпомічність, убогість «рішень» Олега Кіндера не піддається ніякому опису. Мені його просто шкода – як шкодують скривджене немовля. Невже ковельчани не могли вибрати щось краще, розумніше?..

Запитання надто важкі і не риторичні.