«Такого пекучого сорому за рідний Луцьк я не відчувала давно»: як лучанка туристам місто показувала
Про «пекучий» сором за рідний Луцьк йдеться у спільноті «Збережемо древній Лучеськ».
У дописі йдеться про те, що до Луцька приїхала група 25-ти туристів з Івано-Франківська. За словами авторки допису, воли захотіли приїхати в обласний центр Волині після того, як подивитися промоційні ролики міста.
«Автобус з 25 туристами зупинився на Замковій площі. За годинне перебування у замку та екскурсію було заплачено більше 1500 грн. Далі мене попросили показати місто. Ми оглянули будинок Пузин з пластиковими склопакетами та під металочерепицею, пройшлися брукованою площею з розміткою під автопарковку, подивилися на нові двері костелу та навколишні новобудови «під старинку». Далі, мої гості, десь наслухавшись про будинок з химерами Голованя, попросили його показати. Ми пройшлися по нововкаладеній дорозі, де через неякісну бруківку повиростали бур'яни (відразу стало ясно, що це «популярний» маршрут і «протоптана» туристами дорога і позаглядали крізь зачинену браму на захаращене подвір'я творця», – йдеться в дописі.
Далі туристи попросили показати пішохідну вулицю Лесі Українки та місця, де можна випити луцької кави.
«Ми йшли від площі Возз'єднання до Театрального майдану крізь моторошну темноту безлюдної вулиці Лесі Українки на її початку, розглядали засклені будки балконів і розмаїття різнокаліберних пластикових вікон, пройшлися повз шкарадний павільйон Книжкового пасажу, оглянули облуплений фасад сусіднього будинку з частковим утепленням, бляшаним дахом і прибудованими мансардою та бічними входами. Далі оглянули нову туристичну «принаду» спотвореної П'ятницької гірки - сонячну карту Луцька, яку облюбували алкаші та подивилися на пустуючий кінотеатр «Батьківщина», – пише.
Гості попросилися випити кави та перекусити, однак, за словами авторки допису, одночасно розсадити у закладі 15-20 людей у Луцьку – проблематично.
«Ми знайшли вільне місце у кафе на Кривому Валу. У приміщенні колись гарної кав'ярні замість кави пахло борщем і смаженою цибулею. Нам тут же оголосили, що «лєтнік» не обслуговуєтья, тому за замовленням треба підходити самим. Вишикувалася черга моїх гостей. Наші замовлення готувалися десь хвилин 40, хоча це були лише кава і тістечка. На прохання якось пришвидшити обслуговування, бо попереду дорога додому, вийшла офіціантка і заволала : «вас багато, я - одна!». Випивши кави, ми розпрощалися», – зазначає авторка.
«Такого пекучого сорому за свій рідний Луцьк я не відчувала давно. Тут справді туристи не затопчуть і окрім замку вже нічого показати, тому спеціально сюди їхати не варто, хіба проїздом…», – додає вона.