Якими були відомі волиняни в шкільні роки (ч.2)

Про те, чим «хворів» арт-директор «Адреналін Сіті» Євген Тихонов, аби «відкосити» від уроків, скільки часу пропрацював перший вчитель екс-заступника мера Тараса Яковлєва, і, чому свій перший у школі вірш головний редактор інтернет-видання «Волинь24» Юрій Ричук називає брехливим.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Якими були відомі волиняни в шкільні роки


До вашої уваги ще одна підбірка фотографій із наяйскравішими згадками про своє шкільне життя відомих вилинян.

Євген Тихонов - луцький організатор, арт-директор культурно-розважального комплексу «Адреналін Сіті»



ЯК КОМП’ЮТЕРНИЙ ГЕНІЙ ТИХОНОВ ВЧИВ ДРУГА ЧИТАТИ

- Перша двійка? Не пам’ятаю, але, мабуть, як завжди прохлопав щось зробити, за те й отримав. До класу, певно, 9-о улюбленим предметом була фізра. І ще ....да, і все напевно. Я, якщо чесно, був величезним прогульщиком. Прогулював постійно: то «хворий», то спеціально хворів, то живіт, то друга вчу читати, то ключ від дому загубив. Інколи «канало», інколи мама «просікала» і давала «пілюлей». Потім же, коли став дорослим, прогулював у комп’ютерних клубах. Знав усі ігри, паролі, коди, - словом, спєц.





ПЕРСТЕНЬ ДЛЯ КАРИНИ І ПРИДБАНІ ЗА ОСТАННІ ГРОШІ ФЛОМАСТЕРИ ДЛЯ КАРИНИ

- Протягом усього шкільного життя у мене їх було декілька. Одна в третьому класі - Сікова КарИна, здається. Пам’ятаю, колись купував жуйки з сюрпризом, щоб їй подарувати. Якось лежав вдома з температурою і до мами кажу: «Мамо, ти піди в магазин й купи там жуйку з перстнем. Його занеси Карині і скажи, що від мене». Смішно так зараз. А ще, в класі так 6-у, одній дівчинці Іванці я подарував фломастери (5 чи 6 штук), а вона їх викинула. Хоча вони були куплені за останні гроші.

Ілля Токаренко – луцький політик



ДВІЙКА ЗА ПОВЕДІНКУ ТА КОХАННЯ НА ВІДСТАНІ

- Першу двійку отримав за поведінку. У школі дуже любив природознавство, мабуть, через те, що люблю природу та тварин. Уроки юбив прогулювати біля замку Любарта, а перше кохання зустрів у другому класі, але дівчинка переїхала жити в інше місто.



Юрій Ричук – головний редактор інтернет-видання «Волинь24»



ГРУБКИ, ДВІ ЗМІНИ І ЛЮДСЬКИЙ СКЕЛЕТ

- Перші три роки школи я вчився у монастирському приміщенні 18-го століття, там сьогодні Жидичинський Свято-Миколаївський монастир. А до 1990 року це була сільська “стара школа” . І то були найцікавіші роки навчання: мені подобалося вчитися у дві зміни і повертатися додому затемна. Подобалося, що у класах топлять грубками. Що кожен клас - інакшої форми (там був Великий клас, Довгий клас, Прохідний клас...). А біля класу біології був кабінетик, де зберігали навчальне обладнання. У дверях було маленьке віконечко, і якщо присунути під двері крісло, вилізти на нього і заглянути у віконечко – можна було побачити ЛЮДСЬКИЙ СКЕЛЕТ.Дзвонили там ручним дзвоником – прибиральниця йшла коридором і калатала ним. Кабінети трудового навчання з величезними металевими станками були в окремому приміщенні, яке часто не опалювалося. Інколи, коли не вистачало класів, нас першачків вели на урок туди. Круто було сидіти між тих космічних кораблів у пальтах і рукавицях...



«БІЛЬШЕ 30 РОКІВ ПРОЙШЛО – А ВІРШИКИ МАЙЖЕ НЕ МІНЯЮТЬСЯ»

- А в перший клас я йшов з дурацьким букетом помаранчевих гладіолусів. Чого дурацьким? Бо досі не розумію, в чому краса цих незграбних квітів.

Віршика мені тоді дали прокричати:

«Тепле сонечко нам світить,

ми йдемо у перший клас,

у руках книжки і квіти,

зустрічає школа нас!».

Все думав: брехня, нема у нас в руках ніяких книжок... Навіть Букварі – і то вже згодом, у класі видали.

А недавно приходить мій Максим з репетиції урочистої лінійки (він у мене першокласник) і показує віршика, якого йому дали прочитати:

«Тож радійте друзі з нами,

в цей святковий гарний час.

Ми сьогодні скажем дружно:

ми йдемо у перший клас!»

Більше 30 років пройшло – а віршики майже не міняються.


Микола Яручик – депутат Луцької міської ради




«Я НЕ ЛЮБИВ ВЧИТИСЯ, МЕНІ НЕ ПОДОБАЛОСЯ»

- Першу двійку, більше всього, отримав за поведінку, бо вчився я нормально і закінчив школу на відмінно. Звісно, двійки теж проскакували, не було без того, але це було дуже - дуже рідко і переважно через лінь. Улюблених предметів у мене не було, я не любив вчитися, мені не подобалося, хоча змушували. Брат із сестрою були відмінниками, тому у мене не було іншого вибору: хотів чи не хотів – мусив нормально вчитися. Я навчався у сільській школі, де був потужний контроль, тому уроки не прогулював взагалі.





ПЕРШЕ ШКІЛЬНЕ КОХАННЯ НА ОДНОМУ ФОТО

- Моє перше шкільне кохання чітко видно на одній із фото (там, де колективна фотографія першого класу). Відразу ж видно, куди я руку поклав. Але те шкільне кохання було тимчасовим, дівчата постійно змінювалися, а почуття були невзаємними.



Тарас Яковлев – екс-заступник луцького міського голови



ДРУЖНА ШКІЛЬНА БАНДА ЗІ ШКОЛИ

- Спогадів і вражень від школи в мене залишилось дуже багато. Свої шкільні роки пригадую з величезною радістю. Насправді, мабуть, мені пощастило. Не зважаючи на те, що часто переходив з одного класу в інший, завжди мав хороших однокласників. До слова, найкращі мої друзі, з якими я і досі ділю всі проблеми і радості, залишились зі школи. В нас буда своя дружна шкільна банда – така і залишилась в дорослому житті.




«МІЙ ПЕРШИЙ ВЧИТЕЛЬ НЕ ВИТРИМАВ І ВТІК»

- Першим моїм вчителем був молодий хлопець після університету. Провчив нас один рік і не витримав – втік. Але в цілому, практично всі мої шкільні педагоги залишились в моєму серці. Більшість з них любили дітей та свою роботу, і я їм за це вдячний. Особливо ми любили свого класного керівника Іщенко Ларису Сергіївну, яка раз на місяць організовувала нам якусь цікаву поїздку, де ми усім класом багато що, завдяки їй, змогли побачити.



Роман Романюк – посадовець, політик, директор Волинського обласного центру зайнятості



На фото Роман Романюк із своєю першою вчителькою

НАЙТЕПЛІШІ СПОГАДИ ПЕРШУ ВЧИТЕЛЬКУ

- Свого часу навчався у луцькій 25-ій школі. Скажу відверто, шкільне навчання було цікавим для мене. Звичайно, найбільше вражень від перших класів, адже це було щоденне відкриття для себе чогось нового. Залишилися найтепліші спогади про першу вчительку – Ларису Олександрівну Рєзнік. Вона була невисокого зросту, тендітна, але дуже вимоглива. Лариса Олександрівна прищепила мені риси відповідальності, самоорганізованості, дисциплінованості. За це я їй безмежно вдячний сьогодні. Я любив вчитися, мені подобалося відкривати щось нове для себе, однак поведінка, як і у багатьох теперішніх школярів, була зовсім не зразковою.

ЯКЩО ПРОГУЛЮВАТИ, ТО ТІЛЬКИ НЕ ФІЗИКУ
- Вже у старших класах мені дуже подобалися уроки фізики. Я більше схильний до технічних і математичних наук. Фізика дуже подобалася своєю чіткістю, конкретністю і практичністю застосування її законів у природі. Вчителем фізики у нас був директор школи – Віктор Іванович Цейко. Він вмів доступно, просто та цікаво подати навіть найскладніший матеріал. Саме Віктор Іванович прищепив мені любов до цього предмету. Навряд чи є такий учень, який не знає смаку прогуляного уроку, але фізику я не пропускав ніколи. Першою у рейтингу прогуляних уроків була біологія.

ФІНАЛ ГРИ «КОХАННЯ З ПЕРШОГО ПОГЛЯДУ» ПО-ШКІЛЬКОМУ

- Шкільні роки запам’яталися і першим коханням. У шостому класі була однокласниця, яка мені дуже подобалася. У нашому класі періодично проводили різні свята, організовували солодкий стіл, розваги тощо. У той час дуже популярною на телебаченні була гра «Кохання з першого погляду». На одне зі свят ми зробили свою версію цієї передачі в нашому класі. Участь у ній брав і я. Ми з цією дівчинкою вийшли у фінал і перемогли. Насправді, вона мені подобалася. Це були перші щирі, глибокі почуття, хай навіть шкільні.

Підготували Анастасія КАЧИНА та Ольга ЗЕЙЛИК