«Не треба контролювати гроші, треба контролювати совість!» - Роман Бондарук

16
-11
«Не треба контролювати гроші, треба контролювати совість!» - Роман Бондарук
Член Луцького міського виконавчого комітету, голова Асоціації голів ОСББ міста Роман Бондарук призначений керівником сектору реформ ЖКГ в рамках масштабного міжнародного проекту з підтримки самоврядування та економічного розвитку.

Розмова з ним – про реформу житлово-комунального господарства та готовність українців до змін, - пише Управдом.


– Рішення яких проблем у сфері ЖКГ ви вважаєте першочерговим і які завдання перед собою ставите?

– Чому реформи сьогодні пробуксовують? Є дві причини - недосконалість законодавчої бази і низька поінформованість українців про можливості та переваги самостійного управління власними будинками.

Наприклад, досі не прийняті необхідні підзаконні акти до Закону №417-VIII «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку». В тому числі не вистачає важливого документа - договору між тим, хто надає послугу (обслуговуючою компанією), і тим, хто отримує її (управителем будинку). Типовий договір на сьогодні ще не затверджений Кабміном, а без нього практично всі органи місцевого самоврядування призупинили процеси реформування в своїх містах. Вони використовують відсутність цього документа як «відмазку», щоб нічого не робити - «немає документа - не проводимо реформи».

Слід відзначити, що органи самоврядування на місцях - це один з ключових механізмів великої корупційної системи. Вони ж – перші винуватці гальмування реформ. Адже довгий час якраз через департаменти ЖКГ міськрад та облрад проходили мільярдні кошти, які безконтрольно витрачалися невідомо на що. Тому саме з боку місцевих органів самоврядування сьогодні йде найбільший опір будь-яким корисним нововведенням і модернізації в галузі.

У багатьох містах багатоквартирні будинки досі не списуються з балансів ЖЕКів, хоча це передбачає закон, і давно розроблений механізм такого переходу. Зокрема, в Харкові сьогодні жорстке протистояння між міською владою та головами ОСББ, процес передачі навмисно затягується - міськрада підтримує штучні механізми заборони, приймаються надумані рішення виконкому, які по суті не грають ніякої ролі для законної процедури зміни форми управління житловими об'єктами.

У законі №417-VIII чітко прописано - як тільки ОСББ на об'єкті створено, складається акт прийому-передачі і всі документи на будинок передаються в руки власників.

Що стосується другої причини затягування реформ, а саме пасивності самих громадян, то наша першочергова задача в зв'язку з цим - проводити якісну роз'яснювальну роботу на всіх рівнях і розповідати людям, що саме вони можуть і повинні робити самі. Якби домовласники краще ставилися до своєї ролі в процесі управління власним майном, то і місцеві органи влади змушені були б відповідним чином реагувати і активніше впроваджувати зміни. А поки, на жаль, ситуація складається сумна.

Я недавно проводив в Луцьку опитування на тему готовності переходу людей до формату ОСББ (з тих, хто ще не перейшов), його результати мене приголомшили - всього лише 17% озвучили тверду згоду перейти до нової форми управління, а більшість (понад 60%) досі не визначилися, чого вони взагалі хочуть. І це в місті, яке вважається одним з лідерів ОСББ-руху в Україні ?! Однозначно, така картина констатує факт, що людям не вистачає інформації про те, що саме потрібно робити для поліпшення власного комфорту. Багато, на жаль, все ще не розуміє простого - ніхто не прийде і за них нічого не зробить, якщо вони самі не займуться своїми будинками.

– Чого бояться ті, хто потенційно готовий до самоврядування в своєму будинку, але досі не наважується?

– Багато хто думає, якщо будинок обслуговується якимось комунальним підприємством, то він автоматично захищений від будь-яких технічних аварій (проривів труб, розтріскувань фасадів та ін.). І тому є страх, що коли будівлю буде передано в управління власникам, то нікому буде вирішувати подібні проблеми.

Але практика показує (я багато їжджу по Україні), що немає таких ОСББ, які б ліквідували через неможливість впоратися з тими чи іншими ремонтними питаннями, включаючи технічні аварії. Ніхто нікого не кидає і будь-яке ОСББ завжди може розраховувати на допомогу, в першу чергу, відповідних органів місцевої влади.

Зате головна перевага нової системи управління будинками очевидна - всі гроші власників акумулюються на рахунку ОСББ і працюють виключно на потреби мешканців будинку. Якщо раніше кошти власників квартир йшли незрозуміло куди, при цьому ремонт в будинку не проводився, а технічні проблеми тільки наростали, то тепер все можна проконтролювати - скільки грошей надійшло, куди і на що витрачено, які роботи проведені і до якого результату вони привели.

– Чи існують ефективні методи боротьби з корупцією в системі ЖКГ? І як в цьому процесі може допомогти зміна законодавчої бази?

– Житлово-комунальне господарство - це не тільки будинки, а й підприємства, які надають комунальні послуги. І тут проблема №1 полягає в тому, що на сьогодні не існує ринку цих послуг. На жаль, закон про житлово-комунальні послуги, ухвалений в першому читанні, до цих пір не розглянутий у другому. І це теж один із суттєвих чинників, що перешкоджають формуванню ринку комунпослуг і, відповідно, надходження на нього інвестицій.

Є надія, що цього року закон все-таки буде прийнятий і ринок почне працювати на конкурентних умовах. Тобто на ньому будуть представлені не тільки державні підприємства, але й приватні обслуговуючі компанії. Цивілізована конкуренція формує більш привабливі ціни, а також змушує учасників підвищувати якість послуг.

Ще один дуже важливий закон, який необхідно прийняти - про комерційний облік комунальних послуг. Перед тим, як починати щось економити, треба спершу визначити, скільки і яких саме ресурсів споживає конкретний об'єкт. У будинках, де немає лічильників ні на газ, ні на тепло, говорити про ефективне споживання енергоресурсів і економне витрачання коштів марно.

Актуальною є й необхідність прийняття закону про обов'язковий енергоаудит будівель, тому що без нього неможливо точно визначити, що потрібно зробити в конкретному будинку, щоб ефективно економити енергію. Спочатку потрібно провести «діагностику», а вже потім - призначати «лікування» і визначатися з конкретними способами і інструментами цього процесу.

Все це - першочергові закони, які повинні бути прийняті, щоб зрушити процес енергоефективних реформ і побороти корупцію в сфері ЖКГ.

Сильно вражають такі цифри - житловий фонд України (разом з теплокомуненерго) споживає близько 17 мільярдів кубометрів газу на рік, вісім з яких (фактично половина!) витрачаються даремно. Вони наприклад, обігрівають вуличне повітря через тонкі стіни і щілини в вікнах і дверях.

Але ж за ці величезні гроші, витрачені «на вітер», можна було б провести повну термомодернізацію будинків без залучення додаткових коштів. І в підсумку за рахунок економії витрат на житловий фонд держава отримала б можливість спрямувати кошти на нагальні соціальні потреби - медицину, освіту та ін. Але ми продовжуємо не брати до уваги обсяги споживання теплової енергії і витрачати фантастичні суми.

– Нинішня система субсидій - що, на ваш погляд, в ній хорошого, а що і як потрібно змінити?

– На субсидії з кожним роком виділяється все більше бюджетних коштів, але загальну ситуацію це ніяк не змінює і питання скорочення кількості неплатників таким чином вирішити неможливо.

Вихід - в монетизації всіх витрачених і зекономлених ресурсів. Я нещодавно повернувся з Канади і можу розповісти, як тема субсидіювання вирішена там. Канадець протягом року оплачує комунальні та інші супутні послуги «живими» грошима, а в кінці року заповнює спеціальну форму обліку, де вказує розмір своєї зарплати.

І якщо ця сума виявляється меншою середнього показника, визначеного по країні, то держава вираховує нормативний надлишок і повертає цю різницю споживачеві. Це - дуже правильна система обліку і взаєморозрахунку, тому що, по-перше, держава точно знає, що кошти субсидії використані за прямим призначенням, а по-друге, можна чітко відстежити реальні обсяги споживання тих чи інших ресурсів.

– Як українці, на ваш погляд, ставляться до необхідності змін і наскільки вони готові переглядати свої звички та погляди, щоб жити по-новому?

– Потрібно сильно змінювати свідомість наших громадян. На жаль, 70 років радянської влади і 25 років умовної незалежності не привчили нас думати своїм розумом. Згадаю знову ж про Канаду. Там кожен штат самостійно наповнює свій місцевий бюджет і тільки на стратегічні потреби виділяє певні дотації держава.

Наприклад, на охорону здоров'я Канада витрачає 200 мільярдів доларів на рік, 25% з яких фінансує державний бюджет, розподіляючи цей транш між усіма регіонами. Ми запитали канадських чиновників: «Як ви контролюєте на місцях витрати таких величезних коштів?».

Отримали відповідь: «А ми не контролюємо, ми довіряємо людям». Тобто, держава настільки впевнена в свідомості і чесності своїх громадян, що абсолютно виключає факт розподілу бюджетних коштів не за призначенням. Не треба контролювати гроші, треба контролювати совість!

Що ж стосується України, то найпростіше лаяти Президента, Кабмін, депутатів. Набагато складніше самому ставати чесним, свідомим, не брехати, не красти. Хто створює черги на митниці? Хто займається контрабандою? Порошенко? В першу чергу самі люди вважають такі ситуації допустимими. Аграрні землі простоюють, ніхто не хоче їх обробляти, тому що вивезти через кордон горілку або сигарети простіше і швидше, ніж працювати в полі. Так що починати треба з себе.

Повернемося до багатоквартирних будинків. У них живемо ми самі і для того, щоб щось міняти, не потрібно чекати чогось або когось, на сьогодні існує багато юридичних і фінансових інструментів (наприклад, на рівні органів місцевої влади), які дозволяють поліпшувати свої будинки, не витрачаючи власні гроші. Ми хочемо змін в країні, але при цьому боїмося змін у власному будинку. Щоб в під'їзді було чисто і росли квіти у вазонах, потрібні не гроші, а бажання!

– Які основні перспективи розвитку житлово-комунального господарства в Україні в найближчому майбутньому?

– Якщо цього року будуть прийняті закони, про які я сказав, якщо ми зможемо достукатися до людей і до органів місцевого самоврядування, то перспективи є і вони досить обнадійливі. На прикладі Луцька ми бачимо, що об'єднання сил самої громадськості, місцевої влади і держави (трьох рівнів управління) дає хороший результат при модернізації житлового фонду і реформуванні міста в цілому. Таку схему треба впроваджувати і в інших містах, областях.

А вивільнені за рахунок економії споживання ресурсів кошти можна пускати на розвиток інфраструктури - ремонт доріг, зовнішнє освітлення тощо. Сьогодні ж значна частина грошей витрачається хаотично, без планування, стратегії - це велика проблема.

Подивимося на приклад Польщі. Їм знадобилося на модернізацію всіх житлових будинків 9 років, сьогодні там йде вже другий етап модернізації, спрямований на ще більше скорочення споживання енергії в раніше відремонтованих і утеплених будинках. Якщо ми прискоримо процес реформ і збільшимо темп модернізації будівель, який набрали за 2015-2016 роки, то за 5-7 років зможемо перевершити польські успіхи.

Але багато що залежить від готовності до змін самих людей. Якщо ми станемо активнішими і будемо бачити свій громадянський обов'язок не тільки в голосуванні на виборах, то ситуація зміниться в кращу сторону.

– Як підтримують ЖКГ-реформи в Україні уряди інших країн?

– Завдяки закордонній підтримці через проекти міжнародної технічної допомоги (МТД) ми навчаємо представників органів місцевого самоврядування новим методам і практикам стратегічного планування місцевого і регіонального розвитку, паралельно ремонтуємо школи та лікарні, прокладаємо нові водопроводи.

Проекти МТП допомагають підтримувати створення інституційної основи реформ, завдяки ним у всіх областях України на сьогодні відкриті офіси секторальної децентралізації, а Центральний офіс реформ, відкритий в Києві, працює у співпраці з Мінрегіоном.

Діяльність офісу децентралізації (організованого за підтримки уряду Канади) спрямована на поліпшення якості життя людей і охоплює кілька великих галузей: освіту, медицину, соціальний захист, створення центрів надання адміністративних послуг, розвиток інфраструктури (всього - 12 напрямків). Одне з пріоритетних його завдань - розвиток житлово-комунального господарства.

Оскільки у мене є певний досвід у цій сфері і розуміння, як і куди рухатися, то мені запропонували приєднатися до цього проекту і продовжити процес реформування, розпочатий в Луцьку, в більш масштабному форматі і в складі команди однодумців.

Розмовляла Марія Голібардова
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
-11

© 2016. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».