«Не я б’ю...»: тисячі лучан прийшли до собору святити вербу. ФОТОРЕПОРТАЖ

Весна у передчутті найвеличнішого свята року Великодня. У вербну неділю до одного з головних храмів Луцька прийшли тисячі лучан, щоб освятити заповітні вербові гілочки: символ віри і життя.

…Ще звечора 8 квітня у луцьких храмах почали освячення верби. А ранок Вербної неділі видався напрочуд світлим, сонячним. Тому погода тільки сприяла святковому настрою.



Головна площа міста поринула у нього чи не з 7-ї години. Першими прийшли продавці верби. Цьогоріч дорогою до луцького Свято-Троїцького собору розгорнули справжній ярмарок традицій. Тут були і вербові гілочки, оповиті стрічкою, і дивовижні композиції із котиків, безсмертника, горобини, тощо. Придбати вербу можна було за ціною від 5 гривень до 10-ти. Цікаво, що дехто продавав уже освячену лозу.

Ближче до 10-ї години майдан став велелюдним. На територію храму, де тривало невпинне освячення верби, тягнулася довжелезна черга.



Люди йшли до церкви цілими родинами, вітали одне одного зі святом. Особливо тішилися дійству діти.

«Не я б’ю, верба б’є! За тиждень Великдень…» - ось що найчастіше можна було почути цього дня у центрі Луцька.

Тим часом невпинно у соборі тривала служба. Сотні людей молилися Богу на подвір’ї, тому що храм був переповнений. Але це аж ніяк не псувало свято.



Привітав вірян із Вербною неділею і владика Михаїл, керівник Волинської єпархії УПЦ, КП. Він нагадав, що свячена верба, то не просто традиція і не просто гілочки, які треба принести додому і покласти за іконами, а символ нашої віри

«Ми віримо. І цю віру ми сьогодні тримаємо в руках. Ми так її демонструємо. Але віру, яку ми сповідуємо, несемо не лише у вигляді цих гілочок, а й тим, як щодень приходимо до Ісуса Христа розказувати про своє життя, про свої гріхи. Не для того, щоб розказати, а для того, щоб отримати відпущення гріхів. Замало сказати, що в наших руках символ. В наших руках наше життя. Те, яке ми хочемо прожити праведно», - наголосив владика Михаїл, коли вийшов до прихожан храму після закінчення служби.



Чому, власне, верба? Під час входу Ісуса Христа в Єрусалим люди вітали його, як царя. Дехто прагнув торкнутися одежі, а дехто кидав під ноги пальмове листя. Саме згадкою про це пальмове листя в українській традиції і стало вербове гілля. За народними повір’ями, воно має особливу силу після освячення.



«У наших руках – майбутнє», - переконував владика Михаїл.

…У відповідь – сотні людей, що у той момент були присутні у дворі собору, традиційно підняли вгору численні життєдайні гілочки. Навзаєм владика щедро окропив їх свяченою водою.

Олена ЛІВІЦЬКА ("Волинь24").
Фото автора.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: У селі під Луцьком свяченою вербою проганяють кротів і спиняють град