Кутя на стелі та щуча ікра: яких різдвяних традицій дотримуються відомі волиняни

0
1
Кутя на стелі та щуча ікра: яких різдвяних традицій дотримуються відомі волиняни
Попри те, що Різдво – велике християнське свято, в оселях українців з діда-прадіда у дні січневих свят панують традиції, які мають набагато глибше коріння.

Приміром, у святвечір на столі має стояти 12 страв, а по кутках святкового столу – розкладені дрібні монети і часник – для багатства і проти злих духів. Хтось ставить дідуха, хтось перед пісними стравами їсть солодку кутю, а хтось – лишає її на ніч на підвіконні, аби духи предків приєдналися до частування…

Якими є традиції в родинах відомих волинян, розпитало видання «Конкурент».

Микола Яручик, депутат Луцької міської ради, різдвяні свята проводить з рідними, але не забуває і про друзів: «Як правило, у Святвечір я їду до своїх рідних, де проводжу час в колі сім'ї. А вже наступні дні, особливо минулі роки, завжди святкував Різдво з друзями, починаючи у когось вдома і закінчуючи нічними клубами. Гуляли ми до 5-6 ранку... Було по-різному: як і спокійний формат святкування, так і з бійками, але не з нашої вини. Зараз змінився час та вік, тому формат святкування зовсім інший, у родинному колі».




Андрій Разумовський, директор будівельної компанії «Інвестор», має власні, сучасні традиції: «Я в січні зазвичай в Трускавці, вже три роки поспіль. Тут все дуже колоритне. Тут і святкуємо».











Петро Нестерук, депутат Луцької міської ради, також не відхиляється від традицій: «Це світле свято Рождества Христового я завжди проводжу в сімейному колі, хоч і не завжди вдома, бо інколи в Карпатах! На столі обов'язково кутя, риба, інші українські пісні страви! На столі запалюємо свічки, молимося, дякуємо за прожитий рік і вечеряємо! В перший день свята, 7 січня, обов'язково йдемо в церкву, а прийшовши додому чекаємо колядників, які прославляють Ісуса Христа».





Сергій Шишкін, джазовий бард-піаніст, має найпоширенішу традицію – ходити в гості до мами: «Ходимо увечері до мами. Там є 12 страв. Сам не колядую, колядував син, коли був малий і жив у Володимирі».










Тетяна Власова, солістка гурту «АССА», різдвяні свята використовує як можливість приїхати додому: «Моя головна різдвяна традиція – приїжджати на це свято в Луцьк до батьків. Ще з дитинства мене привчили, що за різдвяним столом збирається вся родина, тому зараз щороку на Різдво я тут. 6 січня у нас традиційна пісна вечеря, на якій обов'язково є 12 страв – тато їх завжди уважно перераховує. Мама щороку для цієї вечері готує наші улюблені вареники з капустою. Загалом різдвяний стіл – завжди за мамою, вона готує дуже смачну кутю та інші страви. Колядок я, на жаль, знаю не дуже багато, в дитинстві колядувала рідко, хіба для родичів. Але дуже любила, коли до нас приходили колядники. Шкода, що зараз у місті ця традиція потроху відживає, щороку вони заходять все рідше. Для святкової атмосфери вдома можемо ввімкнути записи українських колядок і щедрівок. А ще Різдво – гарний день для того, щоб зустрітися з родичами, яких у мене в Луцьку дуже багато».

Андрій Кальков, художник та стріт-артист із Луцька, так само сприймає Різдво як можливість побути разом із рідними: «Різдво є найкращим приводом зібратись усією сім'єю. Вже стало доброю традицією приїхати до батьків за місто, де на столі завжди чекають культові голубці, кутя та інші українські і не тільки страви. Звичайно, в плані традицій та вірувань це Різдво вже більш сучасніше, ніж було за часів дитинства та бабусі, проте спілкування у затишному колі, співання колядок та дарування подарунків завжди залишаться звичними для цього світлого свята».



Галина Падалко, ведуча ток-шоу «Протилежний Погляд LIVE», теж прихильниця «стандартног набору» – 12 страв і колядки: «Зазвичай святкуємо в сімейному колі, цілий день готуємо 12 страв, а ввечері з першою зіркою сідаємо за стіл. В дитинстві з сестрою ходили колядувати. А в одинадцятому класі всім класом зібралися і ходили співати різдвяних пісень по вчителях, весело було тоді».






Дмитро Грелюк, директор розважального центру «Промінь», не бачить Різдва без відвідування храму: «У нас, як і в будь-якій християнській родині, все відбувається за традицією: в переддень готуємо усією родиною 12-ть страв (по можливості чоловіки допомагають), спочатку – пісних, а потім загальних. Зранку обов'язково ідемо до церкви на святкове богослужіння, опісля чого відвідуємо домівку бабусі, де усією родиною колядуємо (зазвичай це "Нова радість стала" та "По всьому світу стала новина"), а вже потім традиційне відвідування близьких до родини людей!».



Микола Романюк, Луцький міський голова: «Різдво я святкую в родинному колі. Колядки безперечно співаємо».













Протоієрей Віталій Собко, голова інформаційно-видавничого центру Волинської єпархії УПЦ КП, на диво розповів, що сімейних традицій на Різдво не мав: «Народився я в сім'ї атеїста, тож ніяких різдвяних традицій, звісно, не було. Зараз же у моїй сім'ї Різдво Христове відзначаємо традиційно, як багато інших волинян: ввечері 6 січня після Всенічної у соборі – пісна вечеря вдома, поспіваю з дружиною і дітьми колядки. 7 січня – святкове Богослужіння, колядування з духовенством і мирянами. Далі будуть ще різдвяні відправи і колядування».



Віктор Смолярчук, колишній начальник «Ощадбанку», а нині посадовець облдержадміністрації, каже, що не уявляє Різдва без села: «На різдвяні свята, як правило, з сім'єю їздимо до рідні на Старовижівщину. Лише в селі по-справжньому можна відчути всю неповторність Святого вечора, узріти першу зірку, послухати самобутні поліські колядки й самому поспівати і сказати господарям "бувай пане здоровий, з дітками, з жоною, суди Боже провести і на другий рік діждати". Останнім часом усе більше культивуються галицькі традиції та різдвяні страви, хоча наші волинські теж не менш цікаві. З дитинства звик, що на пісному столі в основному переважає натуральна їжа, зібрана з городу та принесена з лісу і озера.

У моєму рідному Чевелі до 12 страв Святвечора входять капуста печена й тушкована з грибами, вареники з пшоном, токмачі (це пироги без тіста з картоплі і квасолі), гриби смажені, уха з риби зловленої в Святому озері, або домашніх сажувках (ставках), узвар з сушених яблук та груш (бажано дичок), хрін, часник і звичайно кутя з медом. Є й смажена риба, особливо цінуються в'юнці, якщо їх немає, то щучка, карпи й карасики. Буває й ікра, але не лососева, а з щуки, не менш смачна. І звичайно пироги: з квасолею, з картоплею, з пшоном, з грибами, з печених буряків, з перекручених груш, змазаних зверху медом для рум'яної шкірки. Ну а моя улюблена справа - це картопляна ковбаса».

Іван Мирка, начальник департаменту інфраструктури та туризму Волинської ОДА, дотримується цікавих різдвяних традицій: «Якщо на Новий рік у нас програма вільна, то Різдво – це сімейне свято. Ідемо завжди до церкви. На столі має обов'язково бути 12 пісних страв, серед них – гончо-брідські підпалки (Гончий Брід – село на Волині, підпалки – перепічки з тіста, – ред.). Старший в сім’ї хрестить кутю і підкидає трохи ложкою до стелі, про що лишається відзнака аж до побілки на Пасху. Ми готуємо вертеп і ходимо до усіх друзів, хресних та кумів».
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
1

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.

© 2016. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».