ТОП-10 найцікавіших статтей «Волинь24»

Які з публікацій видання здобули найбільше визнання наших читачів?

Недовго існує інтернет-видання “Волинь24” у волинському медіа-просторі. Та вже писано-переписано. Тисячі й тисячі статтей, та все таки є серед них - особливі. Ті, що здобули найбільше визнання наших читачів. Ті, що запам’яталися і вам, і нам. Ті, що вражали, дивували, спонукали думати, досліджувати і - не бути байдужими.


1. Сирно-молочний експеримент на луцькому ринку: купити з асфальту, дати хабаря...



“Чи реально продати на території ринку продукцію невідомої якості і без жодного контролю?

Усе колись буває вперше... Якось не випадало мені торгувати на базарі. Та ще й сиром чи молоком. Купувати молоко "з рук", чесно кажучи, теж. Тому мої уявлення про особливості цієї торгівлі - так би мовити, приблизні. Не те, щоби я вже геть наївно думала, що все на ринку підпорядковується чинним правилам чи вимогам законодавства.

За логікою, молочною продукцією невідомої якості торгувати мало б бути заборонено. Тим паче влітку, коли "молочка" швидко псується і несе загрозу здоров'ю. Але... Тепер я точно знаю: все на ринку підпорядковується одному правилу - БАЗАР”. ЧИТАТИ ПОВНІСТЮ

2. Рік після трагедії. Яким пам’ятають Ігоря Єремеєва у рідному селі



“До села Острожця Млинівського району із Луцька – неповні тридцять кілометрів. Ще при в’їзді до попереднього села – величезна вивіска, що нагадує: свого часу Острожець був районним центром. Тут і досі – широкі асфальтовані дороги, величезна триповерхова школа, дві церкви, чимала кількість магазинів і навіть невеличких виробництв.

...У цьому селі народився майбутній бізнесмен і політик Ігор Єремеєв. Тут він і похований: трагічний випадок обірвав йому життя 13 серпня 2015 року. У переддень роковин смерті спогадами про Єремеєва поділилися односельчани і друзі – люди, які знали його задовго до того, як він потрапив у список найзаможніших українців”. ЧИТАТИ ПОВНІСТЮ

3. Муха. Гітара. І ... «шерше ля фам». ОБЛИЧЧЯ МІСТА



“Інтернат. Хвороба. Наркотики. Тюрма. "Не та" жінка... Хто він: луцький бард, волоцюга чи невиправний романтик?

Його тисячі разів хтось із вас зустрічав на вулицях міста. Чи на зупинці. Чи в місцевому барі. Чи поміж базарними рядами. Але завжди - з гітарою. Він вважає себе вуличним музикантом і каже, що до скону ним залишиться... Більше вуличного справді знайти годі.

Із років 12-ти Олександра кличуть Мухою. Десь відтоді він нерозлучний із гітарою. Хоча я переконана, більшість людей, які "знають" Муху, навіть не відають, що він - Олександр і що прізвище в нього - Мухін...

Поки він виводив "Тєбє, мая паслєдняя любовь", я намагалася за його обвітреною душою роздивитися щось більше за звичайного луцького волоцюгу з гітарою”. ЧИТАТИ ПОВНІСТЮ

4. Палкі політичні пристрасті в холодному озері: куди допливли Ігор Гузь та Ігор Палиця



“Волиняни майже місяць обговорювали спільний заплив нардепа Ігоря Гузя та голови Волинської обласної ради Ігоря Палиці через Велике Згоранське озеро.

Після того, як 10 вересня Ігор Гузь оприлюднив відео з анонсом запливу на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук, інтернетом почали ширитись чутки. Хтось побачив у цьому несподіваному об’єднанні «підводні течії», які свідчать про зміну політичної орієнтації з боку Гузя, а хтось користувався моментом і вправлявся у створюванні гумористичних «фотожаб» та анекдотів.

Так чи інакше, але довгоочікуваний заплив таки відбувся у п’ятницю, 7 жовтня. Як і передбачалось, берег озера на час не такого вже й тривалого плавання «всіяли» охоронцями, членами громадського формування «Варта порядку» (щоправда, без розпізнавальних знаків), рятувальниками та навіть дайверами, які, як потім з’ясувалось, «страхували» на випадок непередбачуваних ситуацій. Та про все по порядку”. ЧИТАТИ ПОВНІСТЮ

5. Карма Калити: будинок секретаря волинського обкому спокутує його гріхи? МАЙНО СОВДЕПУ



“Будинок, де у 60-х роках жив один із найхаризматичніших секретарів Волинського обкому КПУ, нині заростає хащами. Хоч і знаходиться майже в центрі Луцька.

Одіозний Федір Калита вибрався з міста, коли його зі скандалом звільнили з компартійної посади. Невдовзі - застрелився з власної мисливської рушниці... А історія цього самогубства пов'язана з облаштуванням нової оселі вже вчорашнього секретаря.

Про що сьогодні може розказати ще одна споруда, якій судилася доля бути "майном совдепу"?” ЧИТАТИ ПОВНІСТЮ

6.«Зразковий» інтернат на Волині: тримають в «клітці», хоронять у могилах без хрестів



«То якась описка», – каже лікар і просить не зважати. «Як описка? Лор написав, що Георгій здоровий, а в нього ж був гнійний отит і він геть погано чує… Це ж свідчить, що ніхто тих оглядів не проводив!»

Вести логічний діалог з медиками Берестечківського психоневрологічного інтернату стає вкрай важко. На запитання, як сталося, що їхній підопічний стукнув пальця і згодом йому довелося ампутувати ногу вище коліна – надто багато відповідей.

«Він любив лікуватися і придумував що-небудь, аби лікуватися».

«Коли казав, що відхаркує кров’ю, ми ж возили його в туберкульозний диспансер? Возили!»

«Ми – соціальна установа, а не діагностичний центр!»…” ЧИТАТИ ПОВНІСТЮ

7.Д'Артаньян і таємниці волинського двору. КОМІКС



“Актуальні суспільно-політичні події Волині - у форматі коміксів. Публікація-експеримент, що викликала особливий інтерес серед читачів”. ДИВИТИСЯ ПОВНІСТЮ

8.За що вбили керівника луцької міліції Швачку #забутийрезонанс



“Питання «Хто вбив підполковника Швачку?» нагадує кіношне: «Хто вбив Лору Палмер?». В історії смерті керівника луцької міліції Сергія Швачки, якого у під'їзді власного будинку 11 травня 2002 року застрелив кілер – не менше резонансу, обговорень, загадок та очевидних відповідей, жодній з яких не судилося стати офіційною версією.

Слідство триває без малого 15 років. Із кожним новим призначенням керівника прокуратури чи міліції питання Швачки знову «випливає». Громадськість чує чергові роздуми про «справу честі», і так само – разом із правоохоронцями – у вирі нового й актуального забуває про вбивство міліціонера.

Видання «Волинь24» вирішило з’ясувати, чи пам’ятають про вбитого керівника луцькі правоохоронці, і чи є хоч найменші шанси таки розкрити один із найбільш резонансних місцевих злочинів”. ЧИТАТИ ПОВНІСТЮ

9. Скандальний «дєвішнік» у Версалі: наречена била охорону і поліцію, матюкалася і кусалася



“Кілька годин не вщухав скандал у луцькому нічному клубі «Версаль»: гостя, яка відпочивала тут, поконфліктувала зі знайомим, опиралася охороні, яка хотіла її вивести, а згодом напала і на поліцію, яка приїхала її втихомирювати. 

Інцидент відбувався у ніч на неділю, 20 листопада. Дівчина на ім’я Оля святкувала у Версалі «дєвішнік» - наступної п’ятниці у неї заплановане весілля”. ЧИТАТИ ПОВНІСТЮ


10.Назад у Загоряни: там, де народився столітній Яків. ЗАНЕСЛО В СЕЛО



“Фільм "Століття Якова" не лише спровокував шалені дискусії серед тисяч українців, а й за один вечір привернув увагу до звичайного волинського села. 

І мова не та, і Загоряни не такі, і пісні у нас на Поліссі інші, і хати побілені, і церкви фарбовані... - чимало читачів і глядачів нарікають, що у стрічці Волинь - майже невпізнанна. Як же захотілося побачити (а ще більше розказати), які вони, справжні Загоряни. 

Бо поки село обростає дачами і літніми маєточками заможних краян, згоранівці свято бережуть свою самобутність.” ЧИТАТИ ПОВНІСТЮ