Трохи далі за скансен: які вони, справжні Рокині? ЗАНЕСЛО В СЕЛО

3
6
Трохи далі за скансен: які вони, справжні Рокині? ЗАНЕСЛО В СЕЛО
Це тільки на перший погляд здається, що про Рокині відомо не так і мало. Скансен. Інститут агропромислового розвитку. Середюк. Ставки. Багатоповерхівки з комунальними бідами... Але десь там, за спинами “інститутів і посьолків”, видніються Рокині автентичні. Які вони?

***



Справжні Рокині починаються з вулиці без асфальту... Там доживають віку хати - свідки воєн і революцій. Люди - свідки депортацій та сталінських репресій.

Там - навпроти сільського цвинтаря, за парканом якого спочивають сільські таємниці та легенди, хлопчаки витоптали стадіон і забивають голи у нашвидкоруч збиті із жерд ворота.

А чом би й ні? І є в цьому якась особлива символіка круговерті поколінь.

Рукотворний стадіон за селом
Рукотворний стадіон за селом


- Он та перша, оця, і ген тамо ще одна... - перераховує нам найавтентичніші рокинівські оселі 78-літня Софія Сасунова. Сама бабуся живе під дахом старезної чеської хати, яку ділить зі ще кількома родинами.

Вона застала Рокині ще селом. Вона тут “в приймах”, бо - “переселенка”. І це нині, розповідає, її вулиця (тепер - Шевченка) - крайня, а колись була центральною.

- Де тепер церкву збудували (а в селищі недавно звели Петро-Павлівський храм), була стара школа. Якраз ми сюди переїхали, то я до школи пішла. А навпроти - стояв клуб... - згадує.

За десяток-другий років у Рокинях вибудують амбітний “посьолок” (містечко із кількох багатоповерхівок), де даватимуть квартири працівникам дослідної станції. А згодом зведуть Будинок культури, школу, садочок. Відтак у населеному пункті чимало людей - приїжджих. Сама ж пані Софія хоч і працювала на дослідній, та квартири не дочекалася.

Софія Сасунова у Рокині приїхала маленькою дівчинкою, а десь на Люблінщині - її батьківська оселя...
Софія Сасунова у Рокині приїхала маленькою дівчинкою, а десь на Люблінщині - її батьківська оселя...


Перед рудими стінами, що ще пам’ятають, як свистіли кулі у Другу світову, останніми барвами догоряє квітник. Листопад, а на клумбі не здаються хризантеми.

- Це доччині. Вона в мене із золотими руками, - каже жінка, пригортаючи до грудей барвисті подушки.

***

Таки неспроста Рокині, подейкують, звалися колись Рукинями.

- Ні, не чув... - чи-то справді здивується, чи тільки вдаватиме здивування Анатолій Михалевич.

У кутиках його очей ховатиметься підступна посмішка. А от що точно правда, то що у цього чоловіка руки таки особливі. Це його ми піймали на одній із вулиць селища за кермом дивного автомобіля.

Диво-трактор від Анатолія Михалевича
Диво-трактор від Анатолія Михалевича


Водій одразу потягнувся за документом. Свідоцтво про реєстрацію. Марка - саморобний...

- Крутив-крутив машини та мотори іншим. Років з десять робив спортивні автомобілі хлопцям-гонщикам, а потім подумав, що і собі щось по приколу можна зробити. Тут все просто: кабіна - від ГАЗ 66, ще шматок УАЗа, ще щось з металолому.

Щоб узаконити саморобний траспортний засіб, майстер його зареєстрував. А згодом оснастив саморобним прицепом, плугом, боронами... Тепер у польовому раллі конкурентів йому треба ще попошукати.

***

Ще одна мешканка найавтентичнішої вулиці у колишньому селі Рокині - вже й рідко коли переступає поріг своєї хати. Не тому, що їй 92. А тому що стільки всього випало на її плечі, що ледве несе... За тими плечима - картата волинська юність і вісім років концтаборів десь на сибірах.

У Рокині вона приїхала - “вчорашньою” бранкою Сталіна. І все життя вдячна місцевим жителям за те, що ніхто ніколи, навіть у радянські часи, не кинув “кривого” погляду.

Ніна Курсік: вісім літ у сталінських таборах
Ніна Курсік: вісім літ у сталінських таборах


- Я сама із Сирників. 10 років дали. То тільки вісім відсиділа. Тоді, в той час, всі мої подружки, двоюрідні сестри, брати... загинули. Всіх повбивали. Хто? Я считаю, то совєтська власть! А кого не вбили, то на засланнє, - перебираючи в голові спогади, розповідає Ніна Курсік.

Чимало з тих спогадів вона “губить” у минулому. І досі на запитання, за що була засуджена до 10 літ таборів, відповідає лише:
- І було за що, і не було за що. Спілкувалися між собою, як молоді. А коли приходили ночью два-три хлопці, то носки дай, то сорочку постірай, то, хіба відкажешся?

Відтак втратила чи не всіх своїх друзів. А сама ще з кількома такими ж пішла “по етапу”. Спершу до Рівного, у в’язницю, потім (вночі) у потязі рушила до Комі СССР, а накінець опинилася в Красноярському краї.

“Під Китаєм”, де в одному з “посьолків”, назва якого вже стерлася з її старечої пам’яті, вона поміж семи тисяч в’язнів, чимало з яких - волиняни, навіть знайде свою долю - чоловіка Григорія.

А ще - повертаючись додому, залишить у вічно мерзлій землі тіла трьох (із п’ятьох) своїх дітей.

- Двох, бабцю, двох... - підказуватиме онука.

- Ай, ти там знаєш! Трьох... - махне рукою 92-річна бранка.



***

Сьогоднішні рокинівські будні вражають контрастами.

Тут ще є оселі, де нема газу (як у хаті Софії Сасунової), а на вулицях можна помітити навіть сонячні ліхтарі.

Тут ошатні маєточки котрастують із багатоповерхівками-рукавичками.

Щось схоже на гойдалку
Щось схоже на гойдалку


Тут - добротні й доглянуті садки за парканами гарних обійсть. А за табличкою, на якій викарбувано “Сад випускників 1999” - густі нетрі.

Тут селяни однією ногою в місті, бо туляться у тісних стінах квартир багатоповерхівок, а іншою - в селі. Бо за кілька метрів від будинків облаштували хазяйський двір, який навіть у листопаді “видає” не надто приємний запах.

Тут легко зустріти людей із золотими руками, але полагодити діряві і навіть небезпечні металеві гойдалки посеред "посьолка", видно руки не доходять.

Хтось дбайливо повісив над під'їздом годинник...
Хтось дбайливо повісив над під'їздом годинник...


І ще одне: з Луцька Рокині здаються набагато більшими. А насправді, окрім вибудованого за совєтів містечка та монументальної і вже напівпорожньої споруди агроінституту, школи та дитсадка, - це всього-на-всього кілька вулиць.

І здалося, саме на цих вулицях легко побачити справжні Рокині. Чи Рукині?

Олена ЛІВІЦЬКА
Фото Павла БЕРЕЗЮКА

Там, де закінчується асфальт
Там, де закінчується асфальт
Колись вулиця Шевченка була центральною у Рокинях, тепер - крайня
Колись вулиця Шевченка була центральною у Рокинях, тепер - крайня
Оселя переселенки: тут жили чехи, німці, тепер - рокинівці...
Оселя переселенки: тут жили чехи, німці, тепер - рокинівці...
І їхні маленькі друзі
І їхні маленькі друзі
Софія Сасунова
Софія Сасунова
Ворота в минуле...
Ворота в минуле...
Анатолій Михалевич - майстер на всі руки
Анатолій Михалевич - майстер на всі руки
Документ, який засвідчує, що техніка саморобна!
Документ, який засвідчує, що техніка саморобна!
Магазин згубив назву
Магазин згубив назву
На місці колишньої школи вже виросла церква
На місці колишньої школи вже виросла церква
У дворах...
У дворах...
Ніна Курсік - одна з найстарших мешканок Рокинь
Ніна Курсік - одна з найстарших мешканок Рокинь
Є такі оселі...
Є такі оселі...
...А є добротніші!
...А є добротніші!
Ближче до цивілізації
Ближче до цивілізації
На одній із вулиць можна помітити сонячні ліхтарі
На одній із вулиць можна помітити сонячні ліхтарі
А це автомобіль біля хати гонщика Сергія Шніта
А це автомобіль біля хати гонщика Сергія Шніта
Такими візочками жителі багатоповерхівок возять свиням помиї
Такими візочками жителі багатоповерхівок возять свиням помиї
Утеплюються...
Утеплюються...
Хазяйнують...
Хазяйнують...
Прицеп - замість смітника?
Прицеп - замість смітника?
Тут селяни з квартир тримають живність
Тут селяни з квартир тримають живність
Рокинівський дитсадок
Рокинівський дитсадок
Трохи міста у селищі
Трохи міста у селищі
Випускники забули про сад?
Випускники забули про сад?
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
6

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Рокині - це смт, а не село
Відповісти
Дякую) А ніхто й не заперечує. Читайте: "Один день із життя селища Рокині".
Відповісти
все до душ1,як 1 колист у сел1. \\\\але одне образило-ж1нка Кус1к звинуватила совет2в,а сама правду приховала 1 п1де з брехнею на той св1т.А там буде суд -суд справедливий,божий,а в1н буде 1ще страшн1ший-бо брехн1 не любить 1 зради також.
Відповісти