Що читає луцька бібліотекарка і мандрівниця Ніна Бочарова? РОЗМОВА У КНИГАРНІ

3
1
Що читає луцька бібліотекарка і мандрівниця Ніна Бочарова? РОЗМОВА У КНИГАРНІ
У байдарці вона підкорила Карелію та Полярний Урал. Вдзовж і впоперек сходила Карпати. Бувала на вершинах гір Грузії.
Щоб син міг гордитися мамою, перша за нього навчилася грі на гітарі.

Вона знаходить час і на військові вишколи для жінок і на участь у луцькому напівмарафоні.

Поріг книгарні Волинської обласної друкарні заступник директора Луцької міської централізованої бібліотечної системи Ніна Бочарова енергійно переступила зі словами: "Взагалі-то я вже пенсіонер".

Отож, #скаменіщотичитаєш - із найексцентричнішою луцькою бібліотекаркою.

Довідково. Заступник директора Луцької міської централізованої бібліотечної системи по роботі з дітьми Ніна Бочарова вважає себе лучанкою. Хоча у Луцьк переїхала з родиною тільки в шестирічному віці - з далекого села Полапи Любомльського району. Навчалася у Луцькому училищі культури та Рівненському інституті культури. Одружена. Має сина. 30 років відпрацювала методистом у бібліотечній мережі обласного центру. Вісім років на посаді заступника директора. І це точно - не той типовий бібліотекар..., що "припадає пилом" десь поміж книжками та формулярами. А такий, якому комфортно було б і навіть у політиці.



(Вона спершу затято вибачатиметься, що спізнилася на півгодини: нарада у міськраді. Посеред книжок у крамниці почуватиметься комфортно і природньо. Хоч найбільше горітимуть очі, коли розповідатиме не про книжки, а про ...гори Грузії).


***

..."Я не працюю серед книжок, я працюю серед дітей. Є велика різниця: люди і книжки".

***

..."Дуже люблю у Луцьку так званий привокзальний район. Щось у ньому є... Тим паче я маю його у своїй уяві таким, яким він був колись. Ми сідали на колії в дитинстві, доїжджали до Вишкова і назад... Хватало розуму мені навіть на таке (сміється), але було".

***

..."Потім я стала мріяти, що якщо успішно закінчу інститут, то мушу потрапити в Карелію. Бо коли вийшла заміж, то побачила у чоловіка вдома гарну таку картину з озером. Він мені розповідав, що то - Карелія, і я просто обожнювала ту картину. А потім почула, що на заводі, де мій чоловік працював, набирається туристична група в похід до Карелії. Водний. На байдарках. А тому перший мій водний похід - це річка Шуя".



***

..."У моїй сім'ї не читали. Мама - тільки педагогічні видання, профільні журнали. Я замість того, щоб читати книжку, яку задали в школі, йшла в кіно і дивилася відповідний фільм".

***

..."Була на Полярному Уралі, була в Карелії, була в Грузії і в Карпатах".

***

..."Якось прийшов до мене хлопчина і каже: "Мені треба весла, бо ми йдемо на Полярний Урал". Це була субота, а йшли вони у вівторок... У понеділок раптом виявляється, що одне місце звільняється в групі. Так я пішла на Полярний Урал".

***

..."Їх було четверо, чоловіків, я - п'ята. Я їх навчила котлети робити з риби і навіть із зайчатини, коли вони стріляли зайців. З того часу мене захопив Урал на вісім років".




***

..."Потім почала ходити в гори. Двічі на рік - у Карпати. Вдалося в 2014-му сходити у Грузію, в Сванетію. Територія найбільш автентична, з неперевершими башнями 18 століття. Куди у період Саакашвілі просто проклали дорогу. І туди ринули туристи. Ми спустилися з гір в маленьке село. Знайшли дівчину, котра грає на місцевому музичному інструменті. І просто до сліз пройняло, коли ми раптом дізналися, що вона була в нас на Майдані! У мене досі від цього мурашки по тілу."

***

..."Пам'ятаю, яку першу книжку взяла в бібліотеці на вулиці Винниченка в Луцьку, де зараз бізнес-центр. Це була Леся Українка "Біда навчить". Отой горобець, який у всіх розуму питав, а йому казали: "Вчися сам". Не те, щоб я тоді зрозуміла, про що це... Але сьогодні мені здається, що вона мені щось дала".




(За спиною у Ніни Іванівни раптом помічаю саме цю книжку. І вона на мить перестає говорити. Гортає книжку і всміхається)

***

..."Коли кажуть, що найцікавіше в бібліотеці - це книгосховище, то - ні, це не так".

***

..."Вади професії? Як вчителі, кажете? Коли є вчителі на день народженні, то треба дати 30 хвилин, вони виговоряться, тоді інші зможуть спокійно говорити. А як "урок пройшов" - ще 10, щоб дати всім домашні завдання. А от про бібліотекарів - не скажу".

***

..."У мене в бібліотеці сьогодні книжки стоять ось так (демонструє книжку). Мовляв, ось я така - дивись на мене. Тенденція ставити їх ось так (ребром) неправильна".



***

..."Колись було уявлення, що бібліотека - то стелажі. Тепер: бібліотека - то простір. Тому стелажі зараз у нас під стіною".

***

..."Нам треба відійти від того, що це - доросла бібліотека, а це дитяча. Хай будуть загальні бібліотеки. Коли дитина приходить в бібліотеку з батьками - це традиція. Хай бачить, що мама стоїть біля полички і щось теж собі вибирає".

***

..."Оцю книжку (Сергія Гридіна "Не такий" - для підлітків) треба в першу чергу батькам читати. Бо це вони першими кажуть дітям: "Ти не такий".



***

..."Мій чоловік завжди має читати по п'ять книжок. Не знаю, чому так. Щоразу іде в біліотеку, бере свої п'ять книжок, за два тижні прочитує всі. Син Андрій зараз добрає книги собі вже, зазвичай, на ярмарках. А старі свої забрав з собою до Києва, щоб поставити на поличці".

***

..."Багато в житті я зробила заради сина. В походи ходила, щоб гордився мною. Комп'ютер в 90-х освоїла, щоб сказати йому: "Я це вмію". Почала грати на гітарі спершу я, потім - він".

(Ми йдемо поміж книжки. Моя співрозмовниця найперше прямує до полиць, на яких - сучасні романи про українські реалії)

***

..."І "Століття Якова" і "Соло для Соломії" (мало хто із героїв рубрики проходить спокійно повз книжки Володимира Лиса, тому - нічого не вдієш) - це жіночі книжки. Я не знаю, як Лису вдається при його такому чоловічому початку писати книжки жіночої долі?".

***

..."Дара Корній. Ми знайомі. Вона приїздила до нас. Є в нас такий проект "Літературне відкриття", перше наше відкриття - це Дара Корній. Прийшли ті, хто хотів. Ми не організовували цього навмисне. Було більше 70-ти людей. Цікава людина, яка не боїться штампів, не боїться, що її не сприймуть".



***

...""Щоденник мавки" Дари Корній - це теж для жінок".

***

..."Тут мене зацікавило ось це "Від автора, який бачив події на Донбасі на власні очі" (беручи з полиці книгу Світлани Талан "Оголений нерв"). Я прочитала її літом. Коли здавалося, що події на Донбасі трохи влягаються. Зрозуміла цих людей більше. Тому що телебачення - це одне, спілкування з переселенцями, які в Луцьку - інше, а реалії - ще інші. Про родину, в якій тільки мама і син прагнули мати Україну в Сєвєродонецьку".



***

..."Я тепер не знаю (обережно), як відноситися до цих людей (про той же "Оголений нерв"). А тепер - інше бачення. Тепер виникає багато питань... До нас приходить чимало переселенців, я навіть не знаю, пропонувати їм цю книгу чи ні. Боюся. Чи не стануть вони на той, інший, бік?"

***

..."Є зараз оці книжки... Юлії Смаль "Теплі історії з корицею", наприклад. Чи "Кава з кардамоном"... (автор - Йоанна Ягелло). Про такі книжки можна сказати так: п'ять прочитала, шосту вже й сама напишу. Кавові варіанти".

***

..."Брати Капранови цікаві, брендові. Я читала оце, "Щоденник моєї секретарки". Вона - легка (гортає знайомі сторінки). Краще Капранови виглядають, коли описують якісь історичні моменти. Вони в цьому ліпше розуміються. А ще знаєте, хто вони? Вони - хороші піарщики. Які знають, коли видати яку книжку і як її оформити, щоб продати. От бачите: така лейбочка "Для тих, хто не любить читати" - ніби й невеличка, а зробить своє".



***

..."Ну от (помітивши книгу на полиці). Повернувся Суворов (про книжку автора російських бестселерів Віктора Суворова "Облом"). Я читала ще того, колишнього Суворова".

(У відділі з дитячими книгами Ніна Бочарова все частіше посміхається)

***

..."У теперішніх дітей - стронгоманія. Це читає 3-й клас (знаходить на полиці популярного нині Джеремі Стронга). Добре, що цього року їх включили в програму. Ну от "Мій братик телезірка", "Кумедна коронація"... І навіть не важливо, чи є тут ілюстрації".



***

..."Якщо у назві є слово "пригоди" чи "таємниці", то все - книжка береться".

(Цією порадою можуть скористатися ті, хто планує писати книги для дітей. Краще за Ніну Бочарову про те, на що клюють юні луцькі книгомани, знають хіба ...Брати Капранови. Хоча...)

Олена ЛІВІЦЬКА
Фото Павла БЕРЕЗЮКА

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
1

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Перепрошую, книгу "Не такий" написав Сергій Гридін - в тексті помилка
Відповісти
Оце вона видимо и читает у себя в библиотеке одна потому,что в библиотеки нинче почти никто не ходит.А библиотек больше десяти, лучше садики на их месте сделайте.Детей ниде деть.
Відповісти
В цій бібліотеці завжди багато дітей. А влітку діти шкільного віку можуть погратися,почитати, подивитися повчальні вистави, відвідувати гуртки рукоділля, малювання , ліплення. Моя дитина вже третій рік з-задоволенням відвідує цю бібліотеку. Тут підібраний гарний колектив. Ніна Іванівна дуже гарна людина, яка вміє дітей заохотити до читання. Це з особистого досвіду. Садочки це добре , але дітки виростають і їм потрібно також культурно проводити своє дозвілля.
Відповісти