Про йогурт, гроші і каву Бровіна: розмова з власниками луцьких пекарень «Франс.уа»

23
3
Про йогурт, гроші і каву Бровіна: розмова з власниками луцьких пекарень «Франс.уа»
Кажуть, в бізнесі втрачають друзів. А от наші сьогоднішні співрозмовники – не друзі. Вони – партнери, які мають спільну справу, у якій кожен знає своє завдання. Це навіть у спілкуванні видно: вони настільки відчувають, коли й кому треба втрутитися, що й у розмову вступають по черзі. І говорять кожен на своє. Юлія – про атмосферу, Юрій – про гроші.

Юлія Грицюк та Юрій Оришко – власники луцьких пекарень «Франс.уа».

Довідково:
«Франс.уа» - мережа кав’ярень-пекарень, які працюють на умовах франшизи. Перший такий заклад у Луцьку відкрили у 2014 році. Зараз їх у Луцьку чотири: у ТРЦ «ПортСіті», біля ТЦ «Гостинець», на вулицях Винниченка і Лесі Українки. У пекарнях готують круасани, мафіни, хліб та іншу випічку. У луцькій мережі закладів подають супи й салати.

«У ДРУЖБІ ОДНІ ЦІННОСТІ, В БІЗНЕСІ – ІНШІ»

Розкажіть, як ви співпрацюєте: ви партнери, друзі, чи, можливо, щось більше?

Юрій: Ми партнери. Раніше працювали на одному підприємстві менеджерами. Підприємство займалося розвитком і продажем паперової санітарно-гігієнічної продукції. Цій роботі віддали 15 років життя, працюючи над проектом, який згодом став успішним.

Якщо проект був успішним, то чому покинули?

Юрій: Він вичерпав себе. Ми «з нуля» підняли проект серветок «Рута». Спочатку Юля зрозуміла, що пора йти. А потім і я подумав: якщо зміг таке зробити для когось – то може вже пора й для себе щось робити. На той час Юля вже пішла з роботи і запропонувала мені цікаву ідею співпраці.

Юліє, чому вибрали в партнери саме Юрія?

Юлія: Я розбираюся у випічці, в каві, знаю, як має виглядати інтер’єр, як зробити атмосферу. Але що стосується рахунків, постачальників, вольових рішень – це не моє. Я багато років працювала з Юрою, і бачила, що наша співпраця приносить результати. Тому, зважаючи на успіхи в роботі з «Рутою», я нікого іншого партнером по бізнесу і не бачила.

Де вперше побачили «Франс.уа»?

Юлія: Поява «Франс.уа» в Луцьку – це цілий ланцюжок випадкових збігів. Якось я поїхала на виставку в Москву. Випадково зайшла в кав’ярню-книгарню. І там я купила книгу про власний бізнес на основі франшизи. Поділилася враженнями від прочитаного з Юрою. А він, виявляється, в той час саме збирався на виставку по франчайзингу в Київ.

Юрій: Я тоді саме почав цікавитися роботою по франшизі. Ми приїхали туди в останні кілька хвилин останнього дня виставки.

Юлія: На київській виставці по франчайзингу нас запитали одразу про суму, на яку розраховуємо. Я назвала перше, що спало на думку, і нас одразу повели до «Франс.уа». Нам дуже сподобалося те, як виглядав проект, та й сам власник був привітний і харизматичний.

Юліє, а чому саме кав’ярня? Не думали про щось більше?

Юлія: Ідея кав’ярні мабуть була в мене десь на підсвідомому рівні. Я з дитинства любила пекти. Не вміла варити борщів, не готувала якихось серйозних страв. А тут – якраз випічка. І кава – це теж з дитинства. Мама купувала в радянські часи зелену каву, обсмажувала її, тож вдома завжди був цей запах.

«У РОБОТІ ПО ФРАНШИЗІ СКЛАДНО ЗАПРОВАДЖУВАТИ ЩОСЬ СВОЄ»

Розкажіть про особливості роботи по франшизі?

Юлія:
Спочатку було страшно довірити свої гроші франчайзеру, у якого було на той час лише два проекти в Україні – у Кропивницькому та Кривому Розі. Зараз їх вже більша 140.

Вас напевно змушують дотримуватися стандартів усієї мережі закладів. Чи реально запроваджувати щось своє?

Юрій: Реально. Ми переконали франчайзера, що у нас буде професійна кавомашина, що будемо використовувати свою каву, хоч у нас вимагали брати ту, що постачає франчайзер.

Юлія: А ще ми придумали йогурт, переконали франчайзера, що виготовленння цього продукту не зашкодить реалізації його товарів. Тепер ці йогурти подають по всій мережі «Франс.уа» в Україні.

Гроші для першої вашої «Франс.уа» позичали чи мали якийсь капітал?

Юрій: Трохи того, трохи того… Ну більшість – з власних накопичень. На другий заклад вже позичали, і на третій позичали. І на четвертий позичали…

Ну на п’ятий вже хоч заробили?

Юрій: Ще ні (сміється, - авт.). Бізнес не приносить прибутки так швидко, як комусь здається. Справа вимагає постійного капіталовкладення. Навіть зараз, коли робота налагоджена, у «ПортСіті» вже пора міняти інтер’єр, бо «приївся». А це знову ж таки кошти… А долар росте… В гривневій масі ми вже повернули вкладені, але ж брали то у валюті, якщо перевести, то зовсім інші цифри виходять.

А де ви раніше пили каву?

Юлія: У Бровіна. У нього тоді була найкраща в Луцьку кава.

Юрій: Єдиний заклад у Луцьку, де робили смачну каву – «Кофеджио» біля «ПортСіті». Ну і в Бровіна, звичайно.

А зараз де п’єте?

Юрій: тільки у себе.

Юлія: Чотири чашки кави на день п’ємо – по горнятку в кожному луцькому «Франс.уа». Тестуємо якість і напоїв, і випічки у своїх закладах.

То ви щодня буваєте у всіх своїх пекарнях?

Юрій: Хтось може думає, що можна просто купити кафе і приходити лише ввечері – забирати касу. Але так не буває. Ми постійно в закладі: контролюємо персонал, спілкуємося з гостями. Бувають моменти, коли Юля стоїть і пече, бо в нас в цей момент немає пекаря, який може підмінити.

Юрію, а ви пробували свої сили на кухні?

Юрій: Пробував – їсти (сміється, - авт.). Напевно в молодості коли був студентом – то часто пробував себе з різними гречками і яєчнями. Зараз до іншого душа лежить.

«У ЛУЦЬКУ НЕ ВЧАТЬ НА ПЕКАРІВ. НІХТО НЕ ХОЧЕ ПЕКТИ КРУАСАНИ»

До речі, про пекарів і загалом працівників – як набираєте персонал?

Юлія: Важко знайти пекарів. Це відповідальна робота – треба приходити на шосту ранку, щоб о 8 вже була випічка. Взагалі, зараз пекарів готуємо з нашого персоналу – дівчатка приходять офіціантками…

Юрій: …ми забираємо в них паспорти, беремо кредити і зобов’язуємо працювати довічно (сміється, - авт.). Якщо ж серйозно, то в Луцьку немає школи пекарів. Ті, хто вчився на кондитера, хочуть працювати з мастикою і прикрашати вироби ягідками.

То ви їх самі вчите?

Юлія: Ми беремо людей без досвіду. Тільки бариста у нас з іншого закладу.

Юрій: На навчання одного пекаря витрачаємо до десяти тисяч гривень. Забезпечуємо його матеріалом для роботи, платимо зарплату.

У деяких «Франс.уа» немає вбиральні …

Юлія: У нас є умови, щоб продезінфікувати руки і протерти їх вологими серветками. Якщо комусь потрібна вбиральня – направляємо в найближчі туалети біля закладу. Якщо ж гості просять – пускаємо їх у вбиральню для персоналу. Діток завжди пускаємо.

Юрій: Пробували пускати всіх – то люди почали просто користуватися безкоштовними послугами…

Зараз кав’ярні, пекарні, кафе – на кожному кроці. Та й каву роблять у кожному закладі. Кого ви вважаєте конкурентами?

Юрій: «Конкурент» звучить грубо. Вони скоріше партнери по цеху. Коли ми відкривалися на вулиці Лесі Українки – нас переконували, що це прохідна вулиця, люди не сидять тут. Звичайно, бо її зробили вулицею ломбардів, гуманітарок і банків! А зараз кілька закладів тут відкрили і все – люди почали приходити. Лучани нарешті почали розуміти, що тут можна посидіти, відпочити. Вони приходять і до нас, і в інші заклади, але головне – ми сформували потік гостей на цій вулиці.

А як ваші рідні ставляться до вашої справи? Ходять у ваші заклади?

Юлія: Мій чоловік живе у Львові, ходить у львівське «Франс.уа».

Не ревнуєте його до того закладу?

Юлія: Ми всі одна команда. Франчайзі, які працюють на Західній Україні, знають один одного, ми ділимося й допомагаємо одне одному. Ну зрозуміло, що мій чоловік коли буває в Луцьку, то ходить у «Франс.уа» і тільки у «Франс.уа». Спробував би він ще в інше місце піти (сміється, - авт.).

А у як вас, Юрію?


Юрій:
Мої позитивно відносяться. Сім’я постійно тут, і зараз ось за сусіднім столиком сидять. Діти їдять по кілька круасанів на день, молодша навіть пропонує якось удосконалювати нашу випічку: чимось посипати, чимось прикрасити.

Десь плануєте ще відкривати заклад, чи на цьому поки зупинитеся?

Юлія: Ми не можемо зупинитися. Ми маємо бути постійно в русі, розвитку.

А де, на вашу думку треба відкривати заклади?

Юлія: Заклад можна відкривати будь-де. Бо, як показує досвід, саме заклад керує потоком гостей, формує його, а не навпаки.

То де ж буде наступне «Франс.уа»?

Юлія: Коли озвучуєш свої плани – то 80% з них не збуваються. Не хочемо поки озвучувати. Де – це не так важливо. Нову пекарню чекайте взимку ймовірно після Нового року.

Юрій: Нас зараз стримує не місце, не організаційні проблеми. Найбільше стримує персонал, бо важко відбирати. Плюс плинність кадрів. Було й таке, що пекар допрацював зміну й каже: «Все, завтра на зміну не виходжу», сів і поїхав за кордон, бо в нього віза «вигоріла».

Розмовляла Іванна САЦИК
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
3

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
звичайно персонал буде йти! відношення до людей, системи штрафів, вирахування недостач , обіцянки високих зарплат - в результаті інший дохід. це все про франсуа. платіть людям гроші та відносьтесь нормально, то не будуть кидати без "бо віза вигоріла".
Відповісти
Персонал не завжди знає, що таке "ЕСПРЕС МАКІЯТО".
Відповісти
Взагалі-то "еспресО макіато"!! ))))
Відповісти
Взагалі - то еспреССо макіато. ..)))
Відповісти
У випічці в дитини попався дерев'яний шмат.пощастило що побачили, і дитина не з'їла.показали офіціанту-вона віднесла і показала дівчатам за прилавком...і все...навіть не вибачились!!!!!!!більше туди не ногою!
Відповісти
Люблю Франс.уа на Лесі Українки..аромат випічки і кави.. затишно,смачно..Неможливо пройти - завжди захожу... бажаю успіху.
Відповісти
Доречні, Оля! Власник п'є еспрессо макіато... попросив мене йому зробити...зробила - еспрессо з "плямою" взбитого молока і тут почались концерти типу "ти взагалі знаєш, що таке макіато"... досвід в мене не дуже великий - 4 роки, але насичений - тут та за кордоном баристою ( та й вчили мене дипломовані професіонали з величезним стажем). .. в цей день мене звільнили... гроші за відпрацьовані 3 дні не повернули))) нехай за них купить собі цукерок)))
Відповісти
А ви що думаєте що персонал може бити дорогу посуду їсти скількі хочеш і пити скількі хочеш за рахунок закладу та ще й не виконувати свою роботу і на це все власник буде закривати очі та й платити зарплату вам таку яку ви хочете? Люди схаменіться власникам гроші теж не знеба сипляться,у них теж є сімї,діти чоловікі, вони хворіють так само як і ми з вами і пашуть так само як і ми з вами!!!
Відповісти
У Франсуа не було дозволено їсти за рахунок закладу)
Відповісти
Ой не нада мені розказувати що ви там нічого не їли,їсти дозволяють в всіх закладах харчування:-)
Відповісти
За гроші!!!
Відповісти
Безкоштовно нічого не було! Хіба що у Вас там інші привілегії)
Відповісти
У Франсуа біля гостинця частувалася кілька разів, обслуговування не подобається.Працівники неуважні, замовляла одне, подали інше.... І все таааааак в них довго, і прийом замовлення, і подача. Більше не хочеться навіть заходити туди.
Відповісти
А я скажу так що в нас взагалі в місті немає не одного нормального закладу де є нормальний персонал,обслугвування майже вскрізь хамськє та неуважне,люди ненаучані в обслуговуванні ліниві,і на все це у них одна відповідь-А що ви хотіли це ж вам україна а не за кордоном,які зарплати такє і обслуговування!!!! Немає в нас нормального люду,одне необразоване залишилося аж бісить просто це.
Відповісти
Особисто мені всі заклади Бровіна подобаються саме по обслуговуванню клієнтів. Завжди привітні, уважні, ввічливі
Відповісти
Молодці. Звісно є над чим працювати, але те що зробили - варте аплодисментів. Варто подякувати всім невдоволеним, ще вирости і стати ще кращими!
Відповісти
))) правильно! В твоєї дитини шматок дерева у випічці? А у тебе переплутали замовлення, яке ти чекала довго? Ти просто не достатньо класна для Франсуа! Вам, незадоволені клієнти, ще рости і рости!!!)))) Брєд)
Відповісти
А те, що вести бізнес доволі складно - це правда! Нещодавно сама з цим стикнулась. Титанічна робота!!! Але від цього отримуєш моральне задоволення і дуже хороший заробіток! Хочеш заробляти нормально - будь готовий до великих труднощів! Це нормально! В мене теж трапляються невдоволені клієнти, але я стараюся усіми силами виправити такі ситуації. Клієнт/гість платить свої зароблені гроші за послугу/обслуговування і має отримати те, що він хоче!!! Але часто стикається з "професійними імпотентами", які не можуть елементарно вибачитися. .. над цим дійсно треба працювати і рости в цьому напрямку. Тільки це аж ніяк не проблема клієнта/гостя!!! Всім бажаю успіху у їхніх справах та починаннях! )))
Відповісти
в кавярні на вул. Винниченка персонал неуважний можуть забути про замовлення. Одного разу чекав поки нагріють в мікроволновці 15 хвилин. Не завжди вчасно прибирають столи особливо в обідню пору, коли більше відвідувачів. Ну такоє...
Відповісти
привела подругу в заклад, що на Л. Українки. подруга приїхала з Італії, мене пригощала там розкішними круасанами. от я й вирішила теж похвалитись нашими закладами. більше клієнтів в залі не було, і в нас аж чотири людини приймали замовлення. і таки забули принести половину..
якось так було невдобно перед подругою....
Відповісти
Одного разу рішив скуштувати капучіно у франсуа що на Лесі Українки,коли мені його видали і побажали смачного,я навіть не горів бажанням скуштувати його,при процесі приготування як я замітив мені долили туди кипяточку і то багатенько і зробили шапочку з молочної піни
А біля Гостинця принесли замість еспрессо ,лунго....
Такщо думка складається , нафіга піарити так себе ,якщо кава відстій.
І у луцку є заклади де краще готують каву
Відповісти
А де краще готують каву ?
Видно там, де Ви працюєте? ;)
Відповісти
Бувала в цих закладах. Враження погане. Те, що повільні, забудькуваті і не вибачаються за свої ж прмахи чиста правда. З останнього: принесли холодну булку і 5 хвилин переконували мене, що це круасан свіжоспечений. А коли побачила як міняють в`ялу зелень і помідори у вчорашніх бутербродах... Більше туди ні ногою((( А добра кава є і в інших закладах.
Відповісти