Що читає Володимир Карпук. РОЗМОВА У КНИГАРНІ

3
3
Що читає Володимир Карпук. РОЗМОВА У КНИГАРНІ
Народні депутати теж читають... У його домашній бібліотеці - більше 10-ти тисяч книг. Насправді, каже екс-нардеп від Волині Володимир Карпук, хоч у нього вдома буває багато людей,та мало хто захоплюється цим фактом. А більшість ... навіть не помічає.

Двічі Володимир Георгійович зважувався на те, щоби круто змінити життєвий вектор. Маючи за плечима величезний лікарський досвід, раптом пішов у політику - і очолив облосередок "Нашої України".

Уродженець Старої Вижівки. Нині - лучанин. Заступник голови Волинської облдержадміністрації Володимира Бондаря. Очільник тоді провідної політичної сили на Волині. Згодом - народний депутат від "Нашої України" 5-го та 6 -го скликань.

Здавалося б, лови Фортуну за хвіст. Але він вдруге вирішує змінити все і йде з політики. І тепер, каже Володимир Карпук, золотий час для читання. Тепер лікар і нардеп у минулому веде презентації одного з улюблених авторів і товариша волинського письменника Ігоря Павлюка... Помітили - і запросили до розмови у книгарні.



(...Перш, ніж рушити поміж полиці книгарні Волинської обласної друкарні, що на пр-ті Волі в Луцьку, ми довго розмовляємо (і добре, що для таких потреб в магазині є затишний закуток). Про дитинство. Про те, чому зійшла на маргінес волинська "Наша Україна". Про колишнього однопартійця й колегу по фракції Порошенка і помилки Ющенка. Про маму, яка у 86 (!) досі веде літературний щоденник і має в ньому до 3 тисяч записів... - О. Л.)


***

..."Мама моя Віра Мойсеївна (вчителька молодших класів, яка більше сорока років пропрацювала в школі) до цього часу веде щоденник прочитаних книг. Зараз їй 86 років. На днях телефонувала, вражена новим романом мого друга Ігоря Павлюка "Вирощування алмазів". Вона навіть зберегла мій читацький щоденник: з шостого класу його вів. Здивувався сам, що тоді, крім підручників, прочитував 100-120 книжок в рік".


***

..."Уже пізніше, коли вчився в медичному інституті, я знайшов таку річ: був такий Микола Смірнов-Сокольський, медик. Він мав дуже гарну бібліотеку. Навіть у музеї Тараса Шевченка в Каневі я знаходив ним подаровані: знайдені прижиттєві видання Тараса Григоровича. Так-от він прочитував до ста тисяч сторінок в рік. Тобто по триста сторінок в день. Мене це вразило".


***

..." Це книжка, яку мало хто й пам'ятає. Одна з перших літературних значимих проб нині відомого письменника й лікаря Юрія Щербака. "Бар'єр несумісності", де прототипом головного героя хірурга був Микола Амосов. Я її прочитав вже перед 10-м класом. В останній момент вирішив стати лікарем завдяки саме цій книжці".


***

..."З розказаного Павлюком... (за час розмови він десятки разів згадуватиме ім'я автора, з яким уже кілька років товаришує). Якось він був на одному з книжкових ярмарків, де взяв до рук нигу і сказав: "Як дивовижно пахне ця поезія". А позаду стояв поет Ігор Калинець: "Ігоре, а ви що за запахом визначаєте, де проза, де поезія?" (сміється).


***

..."Я в книгарні ходжу часто. Люблю приходити сюди і шукати щось серед тих книг, які залишилися з минулих років (зізнається мій співрозмовник). Вони по-перше, дешевші в ціні. А крім того, багато цікавого можна знайти".


***

..."Є книги, які допомагають мені жити. У мене є понад 400 книжок із дарчими надписами авторів. Це більше 250-ти людей. Причому я не збирав їх намисне. Це ті люди, з якими я в житті десь спілкувався, пресікався. Лесь Танюк, Іван Драч, Микола Жулинський, Ігор Павлюк, Йосип Струцюк, політики Яценюк, Гриценко, Джемільов, Ющенко, Чорномирдін, Яворівський...".


***

..."На роботі були ті всі безсоння... Тоді читав з другої ночі до четвертої чи п'ятої".


***

..."Знаєте, коли минуло півстоліття, я зрозумів, що є таке отой синдром вигорання. Коли розумієш, що життя проходить і треба щось змінювати... Політичні події 2004 року, Помаранчева революція... Якби ще рік до того мені хто сказав, що я залишу лікарську роботу, яку дуже люблю, то я відповів би, що ніколи на те не піду. Це був досить різкий поворот. Потім так само і покинув і політику. Хочеться починати щось нове. Це дуже допомагає вижити".


***

..."Коли мене обрали народним депутатом, друзі сказали: "Тепер ти будеш сидіти у Верховній Раді...". Я відповів: "Так, буду сидіти. Але зате яка компанія!". Нам нав'язується думка, що політика досить брудна справа. Залежить від того, які люди нею займаються".


***

..."Кому я симпатизую з нинішніх обранців? Нікому".


***

..."На сьогодні склалося так, що ти добре знаєш отой політикум, який зараз на верхівці влади. Знаєш їхні мотиви і як вони пройшли, і як вони нехтують великими поривами, на яких постав Майдан... За гарними словами - дуже багато негараздів і проступків не тільки в Україні, а й за кордоном. Коли знаєш, як до них відносяться політики високих рангів з інших країн, їм просто вказують на помилки, а вони продовжують брехати, то є якесь і розчарування".


***

(Я цікавлюся, чи не Президента Порошенка має на увазі Карпук, який у свій час був із ним в одній парламентській фракції...).

..."Ми в одній фракції були, в одній партії. Спілкувалися. І думаю, що він досить добре мене пам'ятає. Кілька вітань від нього маю на свята... Але я собі розумію, що питання - не в лідерах. Питання - у зміні системи".


***

..."Наша Україна" на відміну від інших партій мала добру програму, добрі ідеали. Я був і в політраді, в президії партії. Увесь час відстоював ті всі речі, але бачив, що ті ідеали служать в інтересам певних осіб. Насамперед Ющенка. Зрозумів одну річ: ми робимо помилку, коли беззастережно довіряємо своє життя певним особам. Я бачу по багатьох тих людях, яким я певний період довіряв, дорожив дружбою з ними, наскільки їх влада зруйнувала".


***

..."У нас в суспільстві не може бути президентом людина типу Вацлава Гавела чи іншого політика такого штибу. Бо ми б таких не обрали, не цінували і знищили".


***

(Звертає мою увагу на одну з полиць, де книги у яскравих презентаційних палітурках у синьожовтих барвах)


..."От "Україна. Хронологія розвитку"... Гарні видання, дорогущі. Я знаю, що за ними стоїть: Анатолій Толстоухов і Володимир Зубанов. Бувші народні депутати, які говорять ніби й гарні речі й видають розкішні книги про Україну. Так же ж? Але там історія подається з точки зору усталеного імперсько-російського мислення. За цими барвистими палітурками ховаються дуже тонкі думки про те, що Україна якщо десь і постала як самостійна держава, то це - диво. Тому завжди треба розуміти, хто видає, на чиї гроші, і з якою ціллю".


***

..."Менше говорять про історію наших перемог, більше розказують про історію наших поразок. Якось вирішив собі переосмислити певних наших класиків. Перечитав за короткий період Ліну Костенко: вірші, "Марусю Чурай", "Берестечко", монографії про неї. Дуже багато зрозумів. Не може як нація відбутися народ, який своїми основними героїнями має таких, як Роксолана чи Маруся Чурай".


***

..."У виборі автора ми не повинні орієнтуватися на піар-акції чи моду. Ну, прочитав я "50 відтінків сірого" Еріки Джеймс (популярний еротичний роман)... Мисляча людина не потрібна жодній владі. Якщо взяти ті книги, що відзначені в останні роки шевченківською премією чи президентською, це тексти, які з певних причин подобаються тій чи іншій владі. Але то не є речі, які дійсно народ роблять нацією".

(Ми починаємо еккурсію книгарнею із відділу з виданнями місцевих авторів. Перше, на що звертає увагу Володимир Карпук, - "Вулиці і майдани Луцька")


***

..."Вулиці і майдани Луцька" Вальдемара Пясецького і Феодосія Мандзюка. Це книжка вічна. Історія країни проходить через серце кожної людини, через кожну родину і те середовище, в якому вона живе. Коли бачиш, як усі ці історичні аспекти змінювали Луцьк і ту вулицю, на якій ти жив, це надзвичайно хвилююче. Я зараз живу на вулиці Кременецькій. До речі, то одна з вулиць, яка майже сто років не змінювала назви".


***

..."Маю всю серію досліджень Володимира Рожка. Хіба щось, можливо, з останніх років... Ось цього не маю. Я її куплю (Володимир Георгійович бере видання "Хрести історичної Волині ІХ - ХХ ст"). Коли не знати оцієї справжньої історії, то дуже легко маніпулювати тим, хто нас яку релігію принісчи кому до якої церкви ходити".


***

..."Колись у Бресті я купив книжку російського письменника Андрія Бєлого (Бугайов його справжнє прізвище). Відкрив один із томів і натрапив на новело "Боголюби". Прочитав і був дуже подивований, що це про наші Боголюби, що під Луцьком. Там, де нині лісництво, жила одна з племінниць Тургєнєва - Ася Тургєнєва. Вона була в громадянському шлюбі з лісничим. Андрій Бєлий приїхав до неї в гості й запрошував сюди Блока. Це був 1914 рік. Майже шість місяців він прожив на Волині. Коли відчувалося, що йде Перша світова війна, він поїхав на Одесу, а звідти в Палестину. Там є дивовижна річ: коли він приїхав в Єрусалим, то написав, що тогочасний Єрусалим своєю патріархальністю, кількістю культових споруд нагадав йому ...Луцьк".


***

(Переходимо до художньої літератури... І я звертаю увагу Володимира Карпука на книги лауреатки Нобелівської премії Світлани Алексієвич. Він кілька секунд вагається...)



..." Ні. Я все-таки скажу. Я через певні обставини стежу за тими процесами, які відбуваються у Нобелівському комітеті, і знаю, що Світлана Алексієвич була в рейтингу декілька років. Знаю, хто і як їй допомагав. Я не знаходжу у творах Алексієвич чогось такого, що б мене вразило". У мене є перше видання книжки "У війни не жіноче обличчя". Це десь 80-ті роки, коли вона була видана, відзначена... І метод запозичений. Скажімо, якщо прочитати "Час Секонд Хенд", то це - документалістика радянської епохи. Вона й залишилася на рівні радянської епохи. Щоб сказати, що я маю бажання купити цю книжку, - ні. Хай собі тут стоїть".


***


..."Он - Іван Корсак (з більшою охотою, ніж на Алексієвич, Володимир Карпук реагує на книжки волинянина). Той же "Вибух у пустелі". То історія тих українських авторів, які творили Україну, відстоювали її на світовому рівні. Це про родину Кістяхівських, яка дала багато знакових людей. Наприклад, одного з батьків ядерної зброї. Добра робота"


***

..."От новий роман Миколи Панасюка "Я - Іван Франко". Ну... Я його почав читати. Ще не прочитав - висновку кінцевого робити не буду".


***

..."Волинська література зараз не є відокремленим островом. Вона якраз у мейнстримі української літератури".

***

(Час від часу він так захоплюється побаченою книжкою, що ніби забуває про інтерв'ю і поринає у перші ліпші рядки з полиці...)



..." Я от глянув, що тут є щоденники Олеся Гончара. Їх би варто було б почитати. Бо там постає отой незатьмарений Гончар. Там є одкровення, записані у період війни, про справжню війну, про мародерство воїнів Радянської армії та інші речі".


***

..."Із задоволенням прочитав Івана Дзюбу "З криниці літ". Думаю, щоб зрозуміти проблеми Донбасу, треба Дзюбу почитати. Він з тих країв. Уже в 50-ті роки, коли вчився в університеті, десь розумів і бачив, яка велика різниця поміж тими людьми, які прибули з Росії на Донбас, і місцевим населенням, яке там жило століттями".


***

..."Щоденники Леся Танюка теж варті уваги. Я з ним спілкувався, колись навіть його маму починав лікувати. Він мені подарував свої книги. Його щоденники - цікаві як літопис української культури 60-х років".


***

..."Сергія Осоку купив, ще не прочитав, лежить на столі (за словами Карпука, він завше купує по кілька книг), бо я читаю Лі Куан Ю (сінгапурського президента, книга якого модна нині і культивується серед політиків).


***

..."Оцю книжку я маю в своїй біліотеці (Володимир Георгійович бере в руки видання Габі Кьопп "Навіщо я народилася дівчинкою? Сексуальні подвиги радянських визволителів"). Тут фактично відкриваються очі на те, якими справді були радянські визволителі в Німеччині. Німецьке жіноцтво практично було віддане на поталу цим людям".


***

..."Сьогодні вночі дочитав оцю книжку. Це "Коли подих стає повітрям" Пол Каланіті. Автор - це лікар-нейрохірург і письменник (а Володимир Карпук - кардіолог). Магістр філології, магістр медицини. У Сполучених Штатах, щоб стати нейрохірургом, треба пройти сім кіл пекла: медичний університет і потім сім літ резидектури, 88 годин робочий тиждень і дуже багато іспитів. Окрім того, він - учений-нейробіолог. Коли вже Пол Каланіті був за кілька місяців до здобуття диплому, коли мав 20 письменства і 20 років у медицині, у нього виявили рак легень четвертої стадії з метастазами. ...Тобто писав, коли помирав. Дуже глибока книжка про те, як залишатися людиною в світі. Японці кажуть: не так важливо, як людина проживе життя, а як вона помре".


***

..."Мене дивує, коли досить солідним письменникам задають питання: "Як ви ставитеся до Пауло Коельо?". Кожен письменник щось має. Кожна людина, яка пише, знайде свого читача. Висока література, висока поезія не можуть бути природними для всіх. Є статистика, що поезію люблять і читають усього три відсотки населення".


***

(Він спиняється на півдорозі до каси, бо помічає мемуари відомих політиків)



..."Такі книжки, як "Важкі рішення" Хіларі Клінтон, треба читати політикам. Щось подібне було й у Біла Клінтона, Тоні Блера, Барака Обами. Там у них це на комерційну основу поставлене, швидко це роблять. Це ті речі політичні, які у нас зараз тільки народжуються. Різні технологічні знахідки у виборчих системах - усе це описано в таких книжках.

Олена ЛІВІЦЬКА
Фото Павла БЕРЕЗЮКА


Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
3

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Єто Вам не щіба з пустовітою! Таки да! Доктор. Політік. Інтелектуал. На фоне папередней "пузатой мелочи" збитих льотчиков- вааще! Впечетляєт!
Відповісти
ДЯКУЮ за ЦІКАВЕ ІНТЕРВЮ з волинським ІНТЕЛЕКТУАЛОМ ! Шкода , що таких нардепів тепер по пальцях можна перелічити у цьому складі ВЕРХОВНОІ ради --міліє вона від скликання до скликання .
Відповісти
Дивовижна людина і особистість!
Відповісти