В гостях у сусідів: з ким живе права рука Палиці – Олександр Товстенюк

Невеличкий двір сучасної новобудови у центрі Луцька зустрів неприродною тишею та глухо зачиненими дверима. Ні тобі шкварчання котлет з чиєїсь кухні, ні голосно ввімкненого телевізора – лише по кількох відчинених вікнах можна відкинути сумніви, а чи живуть тут взагалі люди.

Добрих хвилин двадцять довелося розглядати вікна, поки в двір не зайшла перша жива душа – і об’єкт, з ким поговорити, і ключ до під’їзду.

Будинок має шість поверхів. За поштовими скринями, що перед під’їздом, стало зрозуміло, що квартир в будинку – 12: по дві на поверх.


З усього видно: бідних людей тут немає, та найвиразніші все ж вікна квартири Олександра Товстенюка – радника голови Волинської обласної ради Ігоря Палиці, голови фонду «Тільки разом» та екс-кандидата на посаду Луцького міського голови. Рами на вікнах – нетипового чорного кольору, у такій же гамі оформлений величезний балкон із виглядом на головний проспект міста.

У першої співрозмовниці – молодої дівчини із верхнього поверху – намагаюся допитатись, коли збудований будинок, коли заселився віп-сусід, чи добре знає Олександра. Каже, що мало може розповісти, бо заселялася однією з останніх. «Звісно, знайома з сусідами, але у нас не є такий дружній будинок, щоб ходити один до одного в гості. Бачимося рідко – як випадково зіштовхнемося в під’їзді», – каже співрозмовниця.

В під’їзд впускає, але попереджає: навряд чи кого застану, бо живуть переважно молоді люди, які весь час по роботах і по справах.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: В гостях у сусідів: з ким живе волинський губернатор Гунчик

І дійсно: з усіх квартир на дзвінок у вхідні двері відреагувало лише троє. Двоє не відкриваючи дверей через спікфон (а тут такий встановлений біля кожної квартири) відмовились спілкуватися, і лише одні двері переді мною таки відчинилися.

Сусідка, котра назвала себе «та я ж пенсіонерка», а на вигляд швидше схожа на бізнес-леді середнього віку, привітно розказала і про історію будинку, і кілька слів про відомого сусіда.


«Багато мови було про те, що поруч із будинком колись було кладовище. Я спілкувалася на цю тему із отцем Михайлом – настоятелем сусіднього храму, який живе у будинку поруч. Він питав мене, чи щось відчуваю, чи некомфортно. Не можу такого сказати. А скільки ж випадків буває, коли люди живуть на самому цвинтарі. Та ж і до нас тут була хата стара, так само жили люди. Мабуть, не треба про це надто багато думати», – зазначила жінка.

До хати не запрошує («Ех, де мої бабусі-справжні пенсіонерки? Ті без чаю не випускають!» – подумалося), та через плече бачу – квартира не просто простора: можна перегони на велосипедах влаштовувати.

Про Олександра так само привітним тоном жінка розповідає, що «дуже хороша людина, приємна, весь в роботі, але помітно, що дуже ввічливий і позитивний», та спішить закінчити бесіду – мовляв, в хаті гості.

Пошуки дверей, за якими можна знайти готових до розмови сусідів Товстенюка, закінчились неприємним інцидентом. Коли була уже на верхньому поверсі, до мене піднявся чоловік у спортивному одязі, на вигляд – років 50-ти – захеканий і розчервонілий. Очевидно, мої блукання під’їздом побачив в одну із камер, яких тут – немало.


На всі мої пояснення, хто я і що тут роблю, сказав, що то «брєд», і тричі перевірив вздовж і впоперек журналістське посвідчення. При цьому бурмочучи, що я, швидше всього – «наводчік» (співучасник злочинної групи, який перевіряє квартири на предмет можливості пограбування). Не знаю, який з мене «наводчік», але навіть мого дилетантського погляду на кількість камер і замків достатньо, щоб зрозуміти – з системою охорони тут справи куди кращі, ніж в моїй рідній «хрущовці».

На виході із двору зустрічаю ще одного чоловіка, задаю свій типовий набір питань. З’ясовується, що то – не сусід, а лише частий гість сусідів, проте про Товстенюка чув. «А, це той пацан, що з охороною їздить? На те треба подивитися: один виходить попереду, оглядає все, тоді хлопчина той йде – ну, кіно, їй-бо!» – сміється чоловік.


Із впевненістю почути куди більше цікавого, завертаю до сусіднього будинку. Якби не паркан, яким відгородили новобудову, вікна обох будинків виходили б в спільний двір.

Тут Олександра Товстенюка знають не як політика та екс-кандидата в мери, а як «Сашку, в якого спалили машину» (у 2013 році у дворі цього ж будинку у Товстенюка згоріло авто – BMW X5).

Жінки із сусідніх будинків, зведених ще за Польщі, не розчарували: і додому впустили, і все що знали – розповіли. Кажуть, що новобудова з’явилася близько шести років тому, і Олександр в’їхав сюди одним із перших. Живе сам, ходить весь час сам, але з сусідами, навіть такими далекими – вітається.

«Квартири там – величезні. Ще коли будинок будувався, я ходила дивитися на планування. Серйозні там квартири – квадратів двісті, не менше», – каже співрозмовниця.


Інша жінка розповідає: Товстенюк у цьому будинку не найбільша «шишка». У квартирі навпроти живе екс-прокурор Волині Андрій Гіль.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: В гостях у сусідів: з ким живе заступник луцького мера Яковлєв

Та хоч живуть за кілька метрів, із сусідами з «великого будинку» не спілкуються. Тут – свої проблеми: немає асфальту в дворі, найменший дощ – і все тече в підвал. Вже кілька разів йшла мова про те, що будинок мають зносити. Одним словом, навіть не порівняти із сусідською новобудовою, де і квартири просторі, і освітлення, і навіть відеонагляд.

«Що поробиш – нажили добра, певно. То тепер мусять мати і камери, і священика під боком», – сміється бабця.

З сусідами спілкувалася Людмила ЯВОРСЬКА