Почав зі старого ...«Кавалєра». ОБЛИЧЧЯ МІСТА

1
3
Почав зі старого  ...«Кавалєра». ОБЛИЧЧЯ МІСТА
Василь Феленчак - колишній екскурсовод, який 30 років продає газети та журнали на луцькій автостанції. Людина, якій відомо про газетний бізнес все. І навіть трішки більше.

На автостанції його знають всі. Це місце, через яке у день проходять тисячі людей. Обличчя. Голоси. Рябіє в очах від сумок і людських доль. Феленчак - це те, що на автостанції незмінне. Навіть ті, хто не відає, як його звати, знають, що він є. Бо колись та й купували у нього газети.

Сам же чоловік зізнається: нізащо в світі не змінив би "місце дислокації". Тому поки є Феленчак, доти справа біля кас стоятиме стіл із барвистою розкладкою.

Більшість життя віддав Луцьку. Хоча народився у Львові. Знає кожен потаємний закуток міста, бо два десятка літ був не продавцем газет, а ...екскурсоводом.

"Провів 600 екскурсій. Об'їхав увесь Радянський союз. Продовжую подорожувати. У Римі був. В Парижі був. В Голландії був. В Бельгії був. В Австрії був... Іноді мене питають на автостанції, як пройти до Луцького замку, а я їм - легенди про Луцьк
” - дивує співрозмовник.

***
На годиннику 7.20. А нашу розмову раз-по-раз переривають покупці. “Кросворд”. “Команда”. “Люди і долі”... Його робочий день зазвичай починається о 5.30. Закінчується іноді й о 20-й. Разом із тим він уміє серед безкінечного потоку людей помічати непересічних, як і сам...

Це ви бачите тільки “циганів”... А я - море цікавих людей. Журналісти часто бувають, науковці, хороші господарі... Є такі, які роками читають одну якусь газету і купують її тільки в мене”, - каже Василь Дмитрович.

Мандрівки - його свята, а газети - будні. Торгувати пресою він почав випадково. Зайшов якось у редакцію газети “Віче” в 90-х. Скрута ж в ту пору доймала страшенно.

“Бачу: на підлозі лежать старі “Кавалєри” (газети “Нате” і “Кавелєр” виходили в Луцьку і були шалено популярними напочатку 90-х, як свіжий подих після закостенілого радянського друкованого слова, - авт.). Кажу до Віктора Семенюка, був такий журналіст:
“Давайте я буду ці газети продавати”. А він мені: “А хто дурний їх купить? Вони ж старі”. Але я собі взяв і пішов сюди на автостанцію...
” - згадує.

Він продав і ті “Кавалєри”, і потім увесь “запас” інших. Спершу в редакції думали, що Феленчак їх викидає, потім - що здає на макулатуру... А Василь Дмитрович ховав у щоці усмішку, брав оберемок “жовтої” преси і вдосвіта, поки продавчині газетних кіосків на 9-ту на роботу посходяться, майстерно розповсюджував старі “Кавалєри” поміж відвідувачів автостанції.

З того почався його газетний “бізнес”.

***
Найцікавішим місцем у світі продавець газет із луцької автостанції вважає ...Відень. Як він знаходить кошти на мандри світом - велика загадка.

Картинні галереї, концертні зали, незабутня Віденська опера і ... буденний “живопис” луцької автостанції.

“Тітко, дайте...” - просить чорняве замурзане дитя біля каси.

“Колки. Маневичі. Любеші-ів...” - повторюють наче мантру водії-таксисти.

“Автобус “Луцьк-Дольськ” відправляється з 10-ї платформи....” - лунає згори.

Попід дахом цвіркочуть горобці, пахне кавою і старими валізами...
Автостанція. 30 років Василь Дмитрович  торгує тільки тут
Автостанція. 30 років Василь Дмитрович торгує тільки тут


30 років поспіль звечора до рання йому вдається поєднувати непоєднуване. Вести “світські” бесіди на автостанції, читати серйозну пресу на кшталт “Дзеркала тижня” і безмежно вірити в гороскопи.

Він розказує про Єрусалим, тримаючи в руках “Волинську рекламу”, а я бачу, як шалено цей чоловік ностальгує за минулим. І, можливо, охоче змінив би будні розповсюджувача газет на будні луцького екскурсовода. Та життя розпорядилося по-іншому.

Щодня Василь Феленчак продає десятки, а то й сотні газет. За іронією долі, його покупці "полюють" за пресою, щоби знайти там цікаві долі, історії про особливих людей.

А особлива людина тим часом продає їм цю газету чи журнал... І чи не з його усмішки для багатьох-багатьох десятки років поспіль тут, на автостанції, починається Луцьк?

Олена ЛІВІЦЬКА
Фото автора

Газетяр Феленчак
Газетяр Феленчак




Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
3

Коментарі:


  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Василеві респект. Але продає він волинські газети не 30, а 25 років.
Відповісти