03 грудень, 14:44

«Холодна війна» скінчилася?

Тривала ці війна між дирекцією Музею історії сільського господарства Волині-скансен і лідером фракції УКРОП В.Рубльовим, який ініціював дворічний «експеримент» над історико-культурним, науково-просвітницьким закладом Волині.

Молодий і енергійний політик намагався перевести музей-скансен якщо не в прибутковий, то хоч би в госпрозрахунковий заклад. До чого це привело, стало ясно уже в кінці цього року.

Коли не було не тільки кому екскурсії проводити, а й сторожувати і охороняти матеріальні цінності, пам’ятки народної архітектури експозиції просто неба на площі понад 15 гектарів в селищі Рокині Луцького району, що за 12 кілометрів від обласного центру.

Фінішом того «експерименту» стала пожежа 13 листопада, однієї з найпривабливіших хат-садиб дводільної конструкції. Згорів дах, стеля і внутрішнє начиння: рушники, скатертини, етнографічні речі тощо.

Щоб не дати далі розповзатися їдкому вогнищу роздору між «козаком-націоналістом» і «волинським патріотом», в коридорі обласної ради, ветерани національно-визвольних змагань, козаки виставили невеликий пікет з піднятими банерами в руках: «Музею допомагайте, або не заважайте!». Не пройшли байдужими між ними не тільки журналісти, а й депутати.

Зокрема, Святослав Кравчук озвучив запит з місця, в якому емоційно і щиро нагадав, що в такому стані, як опинився музей-скансен не можна залишати. «Не можна робити директора цього музею заручником ситуації. Цей музей не розвивається, він тільки рахується, як музей,– зауважив депутат. – Я попросив би вирішити це питання, аби при формуванні бюджету 2018 року ми не мали на плечах мішок, який і нести не можемо, і скинути не можемо». Депутати запит підтримали, а голова обласної ради Ігор Палиця після сесії запросив директора музею зайти в кабінет на розмову.

За «круглий» стіл сіли і помічники Ігора Петровича – Олександр Товстенюк та В’ячеслав Рубльов. Після взаємних претензій один до одного, що стали, мов, рухавкою перед діловою розмовою, зустріч пройшла щиро і енергійно.

- Але краще один раз побачити, ніж сто раз почути,- сказав я Ігору Петровичу і запропонував приїхати у Рокині та відвідати Музей.

- Добре,- відповів голова ради. – Приїдемо у суботу.

І обіцянку виконав. Сама природа, ніби раділа тій зустрічі, бо сонечко, хоч не гріло, зате ласкаво усміхалося всім прибулим високопосадовцям з обласного центру.

Обійшовши зали центральної експозиції, перейшли під відкрите небо, тому що на дворі було тепліше, ніж у приміщені, яке не опалюється уже близько десяти років. Від господарського ока не можливо було щось приховати, та й ми не могли цього зробити, так як у музеї не має кому прибирати, ремонтувати, рубати дрова і доглядати тварин.

Нарікань з боку волинського голови і не було. Довелося лаконічно і переконливо відповідати на питання, пропонувати план розвитку музею і скансена, не соромлячись відкрити проблеми і показати шляхи їх вирішення.

-Вирішимо разом,- сказав Ігор Петрович. –У вівторок привозьте перспективний план розвитку музею, з кошторисом і пояснювальною запискою, - запропонував він мені.

Вихідні дні пройшли у творчому пошуку. Ті напрацювання, які у нас були уже декілька років, ми доповнили новими ідеями і тарифами для їх реалізації.

З повним портфелем карто-схем, описів і проектів ми зайшли в кабінет голови ради. Довго розповідати і пояснювати та переконувати не довелось. Як історик за фахом, заслужений економіст України за призначенням, Ігор Палиця швидко ввійшов у курс нашої ідеї про розширення експозиції просто неба, природно-заповідної зони за рахунок ставу № 3, що межує із землями музею-скансену, як парк-пам’ятка загальнодержавного значення. Адже саме еко-музеї є найбільш привабливими екскурсійними об’єктами в кожній державі. Не- даремно у наших сусідах поляків, їх створено аж 26! У нас, на Україні, лише…7 та ще декілька приватних як, наприклад, «Мамаєва слобода» в Києві.

Щороку ми подавали у обласну раду по декілька Проектів на гранти місцевого значення. І щороку навіть відповіді не отримували про їх участь у конкурсах, про зауваження чи відхилення. Невідомим чином вони десь розчинялися у теплих кабінетах чиновників.

І лише тепер, коли пройшли три ділові зустрічі з першою особою нашого краю, головою обласної ради Ігорем Палицею, нарешті появилося «світло в кінці тунелю». Нарешті, уже на цій останній сесії, у рішенні «Зміни до бюджету» музею виділили фінансову підтримку на два місяці. Нарешті, до музею-скансену повернулися обличчям не тільки із співчуттям, а й патріотичним та діловим розумінням розвитку гуманітарної культурно-освітньої галузі, розвитку одного з найбільшого і цікавого музейного комплексу загальною площею понад 171 тисячу квадратних метрів експозиції.

А я подумав: і це ж треба було мені пройти 40 років музейного шляху, щоб через терни - до розуміння першою особою Волині мати можливість розбудувати музей і скансен на рівні європейських стандартів. Мабудь, такою є моя карма.

- Сокири війни закопані?- запитав я у Рубльова. – А може їх краще переплавити на орала?

На що він загадково посміхнувся…

Дай Боже, щоб не тільки словом, а й ділом були втілені наші ідеї, які ми напрацювали, на благо Волині і України!


Олександр Середюк,
директор і засновник музею,
автор експозиції,
лауреат Республіканської премії
імені Героя України Михайла Сікорського

Коментарі:


Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Олександре, твоя перемога - це повне фіаско рівня такої "влади", як рубльов (свідомо пишу прізвище з малої літери). З ним вести про щось мову, це все одно, що вести мову про колонізацію Місяця. Особливо протилежної його сторони. Саша, прийми мої щирі співчуття у звязку з тим, що по роду роботи, яку ти виконуєш, ти змушений був дивитися і слухати цього "фестивального" неука і лицеміра. Сьогодні нормальні люди витрачають 80% своєї енергії на боротьбу з такими "народними ізбранніками". Цікаво, як покарає Палиця цього біолога за два роки знущань над музеєм історії села Волині? Щасти тобі, друже.
Відповісти
Не можна його обвинувачувати, бо він такий який Є. Це продукт уже незалежної України. Гасла є, сорочка-вишиванка є, а духу українського державницького - "зеро-зеро". Треба вчити таких, можливо на досвіду поляків, а може талібів...
Відповісти
Згорить все а повісять на діда. Ці вже будуть ні до чого мовляв у нас же мир.
ЦУМ, машини, Патіо, хата в музеї
Відповісти
З Рубльовим говорити, що говорити з банкоматом. Це тупе, непотрібне двохметрове створіння.
Відповісти
Ви при всіх владах працюєте в кабінетах і тільки брудом обливаєте то старих то нинішніх царів, порозганяти половину і нічого не зміниться.
Відповісти
Сердюк, - ти такий дорослий, а в казки віриш. Перед тобою розіграли сценку "добрий цар, поганий холуй". Але УРКОП - це чітка вертикаль (як кпсс) там нічого не відбувається без дозволу "тата". Дали грошів - добре, але тепер почнеться найважче. Зараз тебе почнуть схиляти лягти під УРКОП, стати їхнім "весільним генералом" і при всіх екскурсіях наголошувати про "провідну роль" УРКОПА і, зокрема, тата. Не здивуюся, якщо в скансені вже є рекламні листівки, чи банери, чи канцтовари з логотипами фонду чи партії. Будь уважним та обережним...
Відповісти
Вони, з "пригрітою" біля грошей фонду Палиці своєю жінкою, зручно влаштувалися та й граються собі у справедливість і боротьбу за кращу Волинь. Їм і Палиці очевидно так добре.
Відповісти
ця стара страшна баба з Фонду не жінка рубльова, а якась дальня родичка
Відповісти
А в рубльова баба ще страшніша. Якби виглянула ввечері у вікно, то собаки на це вікно три дні гавкали б.
Відповісти
не гарно жінок брудом обливати. Стаття зовсім не про те. І нехай цей бруд що влєте до вас писаки повернеться!
Відповісти

© 2016. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».