Теракт в Луцьку – доказ слабкості Росії

Три роки поспіль Україна живе в стані війни за свою незалежність, територіальну цілісність і недоторканість. Три роки переповнені “братською любов’ю” росіяни аплодують своєму вождю, який розв’язав братовбивчу війну на наших теренах. Три роки своєю кров’ю ми окроплюємо право на свою самобутність поза рамками експансійної геополітики Кремля.

На цьому непростому для сучасної української історії шляху ми зав’язали міцні стосунки з низкою держав європейської спільноти, порозумілись з найбільш болісних і трагічних сторінок нашого державного становлення, а також віднайшли стійкі стовпи для подальшої фундаментальної співпраці на десятиліття вперед.

Загартовані немов сталь, ми скинули пелену забобонів, насаджуваних російською пропагандою за час більшовицької окупації та нинішньої гібридної агресії Кремля.

Очевидно, що теракт в Луцьку – це лише зайве свідчення безпомічності російської політики та її приреченість на поразку у своїх імперіалістичних та шовіністичних прагненнях, адже Польща та Україна відразу викрили спроби Кремля у такий спосіб завдати удару по дружбі між обома народами. І ці припущення не залишились безпідставними, адже усі ресурси, залучені до гібридної війни проти нашої Батьківщини, надзвичайно оперативно підхопили вказану спеціально створену “подію” в якості інформаційного приводу для чергового продукування антиукраїнської істерії. Це є свідченням тому, що зупинити запущений маховик пропагандистської машини Москва уже не в змозі – поступово вона втрачає контроль над вулицею та віртуальним світом своєї цілковитої брехні.

У той же час, події на західних околицях України засвідчили, що Росія вже давно перейшла межу Нюрнберзького трибуналу, і тероризм для неї перестав бути чимось таким, що суперечить здоровому глузду та совісті. Власне, саме тому вони й вдаються до таких нечуваних кроків продюсування інформаційної зброї проти українсько-польського братерства та їх спільного військово-політичного курсу як терор проти державних установ.